241 закон о залоге

Турчинов подписал закон о запрете забирать жилье за валютные кредиты

Законом вводится мораторий на взыскание имущества, предоставленного в качестве обеспечения кредитов в иностранной валюте.

И.о. президента Украины, председатель Верховной Рады Александр Турчинов подписал Закон «О моратории на взыскание имущества граждан Украины, предоставленного в качестве обеспечения кредитов в иностранной валюте».

Об этом УНИАН сообщили в пресс-службе парламента.

Как сообщал УНИАН, соответствующий закон Верховная Рада приняла 3 июня.

Законом вводится мораторий на взыскание имущества граждан Украины, предоставленного в качестве обеспечения кредитов в иностранной валюте.

За это решение проголосовал 241 народный депутат из 301 зарегистрированного в сессионном зале.

Как отметил один из авторов законопроекта, внефракционный народный депутат Николай Рудьковский, предусматривается, что на протяжении действия закона не может быть принудительно взыскано (отчуждено без согласия владельца) недвижимое имущество, которое считается предметом залога согласно статье 4 Закона «О залоге» и/или предметом ипотеки согласно статье 5 Закона «Об ипотеке», если такое имущество выступает в качестве обеспечения обязательств гражданина Украины (заемщика или имущественного поручителя) по потребительским кредитам, предоставленным ему кредитными учреждениями – резидентами Украины в иностранной валюте.

Такое недвижимое жилищное имущество в случае принятия такого имущества в эксплуатацию должно быть основным местожительством заемщика или имущественного поручителя, или в случае, если такое имущество является объектом незавершенного строительства.

Кроме того, у заемщика или имущественного поручителя в собственности не должно находиться другого недвижимого жилищного имущества.

Недвижимое жилищное имущество должно также быть: для квартиры — не более 130 кв. м, для жилого дома — не более 250 кв. м.

Не может быть принудительно взыскано (отчуждено без согласия владельца) другое имущество (имущественные права), которое в соответствии с законодательством или кредитным договором подлежит взысканию с заемщика, указанного в пункте «а» этой статьи, при недостаточности средств, полученных взыскателем от реализации (переоценки) предмета залога (ипотеки).

Кредитное учреждение не может уступить (продать, передать) задолженность или долг, определенный в пункте «а» этой статьи, в пользу (в собственность) другого лица.

В течение двух недель со дня вступления в силу данного закона Кабинет министров по согласованию с Национальным банком Украины должен подать на рассмотрение Верховной Рады проект закона, который регулирует вопросы, указанные в этом законе.

Нацбанк должен привести свои нормативные акты в соответствие с нормами данного закона и осуществляет надлежащие меры как кредитор последней инстанции для поддержания адекватного уровня платежеспособности банков, подпадающих под действие этого закона как кредиторы.

Закон вступает в силу с даты официального обнародования и утрачивает действие с даты вступления в силу закона, который регулирует вопросы непогашенности, выраженной в иностранной валюте, порядка погашения (учета) курсовой разницы, которая возникает в бухгалтерском и/или налоговом учете кредиторов и заемщиков, а также порядка списания пени и штрафов, которые начисляются (были начислены) на такую основную сумму задолженности.

На протяжении действия данного закона другие законы Украины по вопросам имущественного обеспечения кредитов действуют с учетом его норм.

Закон не распространяется на территорию Украины, признанную временно оккупированной по законам Украины и/или по нормам международного права.

В то же время ряд депутатов высказались за то, что данный закон не должен касаться, в частности, депутатов и их помощников. Согласовано было, что действие данного закона не будет распространяться на лиц, которые являются субъектами закона о противодействии и предотвращении коррупции.

Опубликован закон о моратории на взыскание залогового имущества по кредитам в валюте

В Украине сегодня, 11 июня 2014 г., официально опубликован закон №1304-VII «О моратории на взыскание имущества граждан Украины , предоставленного в качестве обеспечения кредитов в иностранной валюте». Закон опубликован в газете «Урядовый курьер».

Этот закон вступает в силу с даты официального опубликования и утрачивает силу с даты вступления в силу закона, который регулирует вопросы перевода в гривну непогашенной основной суммы задолженности, выраженной в иностранной валюте.

В течение действия этого закона не может быть принудительно взыскано (отчуждено без согласия владельца) имущество, считающееся предметом залога в соответствии со статьей 4 закона Украины «О залоге» и/или является предметом ипотеки, если такое имущество выступает в качестве обеспечения обязательств гражданина Украины (заемщика) по потребительским кредитам, предоставленных ему кредитными организациями — резидентами Украины в иностранной валюте.

Также в законе указано, что кредитное учреждение не может уступить (продать, передать) такую закладную кредитную недвижимость в пользу другого лица.

Действие данного закона будет распространяться на недвижимое имущество, которое является основным местом жительства. Закон касается квартир площадью не более 140 кв. м и жилых домов не более 250 кв. м.

Действие этого законопроекта не распространяется на недвижимость народных депутатов, судей и чиновников 1, 2 и 3 категории.

Напомним, народные депутаты поддержали этот закон 3 июня 2014 г. За соответствующее решение проголосовали 241 депутат. В.а. Президента Украины , председатель Верховной Рады Украины Александр Турчинов подписал этот закон 6 июня.

Книга Заповедей. Заповеди «Не делай»: 241-245

241-я заповедь – запрещение брать залог у вдовы, как у неимущей, так и у состоятельной. И об этом Его речение: “Не бери в залог одежды вдовы” (Дварим 24:17).

И написано в мишне (Бава меция 9:13): “Не берут залог у вдовы – как у бедной, так и у богатой, ведь сказано: “Не бери в залог одежды вдовы”.

Законы, связанные с выполнением этой заповеди, разъясняются в 9-ой главе трактата Бава меция (116а).

242-я заповедь – запрещение брать в залог утварь, предназначенную для приготовления пищи: например, приспособления для помола муки, сосуды для замешивания теста, посуду для варки, инструменты для резки скота и тому подобную утварь, необходимую для поддержания человеческой жизни. И об этом Его речение, да будет Он превознесен: “Пусть не возьмет никто в залог ни нижнего, ни верхнего жернова, ибо жизнь берет он в залог” (Дварим 24:6).

И объяснено в мишне (Бава меция 9:13): “В этом речении имеются в виду не только жернова, но и любая утварь, используемая для приготовлении пищи, как сказано: “Ибо жизнь берет он в залог”.

Здесь осталось разъяснить высказывание мудрецов (там же): “Нарушитель этого запрета подлежит наказанию за оба жернова, как сказано: “Пусть не возьмет никто в залог ни нижнего, ни верхнего жернова”.

Исходя из этих слов можно подумать, что речь идет о двух самостоятельных заповедях. И уж тем более такой вывод напрашивается из другого высказывания (Бава меция 116а): “Нарушитель подлежит наказанию за верхний жернов отдельно и за нижний жернов отдельно”.

Дело в том, что, как мы разъяснили, забирающий в залог предмет, используемый для приготовления пищи, преступает заповедь “Не делай”; а если нарушитель берет в залог несколько предметов, каждый из которых предназначен для приготовления пищи, – например, жернова для помола, противень для выпечки и миску для замешивания теста, то он подлежит наказанию за каждый из этих предметов.

И это не требует особых пояснений, ведь такой заимодавец подобен тому, кто взял в залог какую-то одежду у вдовы Реувена и какую-то одежду у вдовы Шимона, и какую-то одежду у вдовы Леви (НД 241), – ясно, что он подлежит наказанию за каждое из этих нарушений закона.

Но сложнее случай, когда заимодавец взял в залог два предмета, которые предназначены для одной и той же операции по приготовлению пищи, и невозможно использовать один из них без другого. Скажем ли мы, что поскольку эти два предмета можно использовать только вместе, они представляют собой единый предмет и поэтому нарушитель подлежит наказанию только за один предмет, или, поскольку они все-таки представляют собой два отдельных предмета, нарушитель подлежит наказанию за каждый из них в отдельности? Поэтому-то разъяснили нам мудрецы, что такой “нарушитель запрета подлежит наказанию за оба жернова”, несмотря на то, что молоть муку можно только с помощью обоих жерновов вместе – с помощью верхнего и нижнего, а одним из них – без второго – эту работу выполнить невозможно. И тот, кто взял в залог нижний жернов и верхний жернов, подобен взявшему в залог два предмета, предназначенные для различных работ – например, миску для замешивания теста и нож для шхиты. В этом-то и заключается смысл высказывания мудрецов: “Нарушитель запрета подлежит наказанию за оба жернова” – а совсем не в том, что это две отдельные заповеди.

И так сказано в Сифри (Ки теце) по поводу разъясненного здесь вопроса: “Как взявший в залог нижний и верхний жернов подлежит наказанию за каждый из них в отдельности, несмотря на то, что оба этих предмета используются для одной работы, так всякий, взявший в залог два сосуда, которые используются вместе для одной и той же работы, подлежит наказанию за каждый из предметов в отдельности”.

Вывод таков: несмотря на то, что два предмета предназначены для одной и той же работы по приготовлению пищи, нарушитель запрета подлежит наказанию за каждый из предметов в отдельности.

И если заимодавец, преступив запрет, взял в залог предмет, используемый для приготовления пищи, суд принуждает его возвратить этот предмет хозяину. А если предмет потерялся или сгорел до того, как заимодавец вернул его, – нарушитель закона карается бичеванием. И такой же закон действует в отношении взявшего в залог “одежды вдовы” (НД 241).

Законы, связанные с выполнением этой заповеди, разъясняются в 9-ой главе трактата Бава меция (115-117а).

243-я заповедь – запрещение похищать евреев. И об этом Его речение, входящее в Десять Речений: “Не укради” (Шмот 20:15). И объясняется в Мехильте (Итро): “Это запрет похищать людей”.

И сказано в трактате Санхедрин (86а): “Из какого речения нам известно, что запрещено похищать людей? Раби Яшия сказал: “Из речения “Не укради”. Раби Йоханан сказал: “Из речения “Ведь они Мои рабы, которых Я вывел из земли Египта, – не должны они быть продаваемы, как рабы” (Ваикра 25:42). Два этих мудреца не спорят между собой: один говорит о запрете похищать, а другой – о запрете продавать” – поскольку похититель подлежит наказанию только после того, как продаст похищенного. Нарушивший оба этих запрета карается удушением (хенек). Сказал Ашем, да будет Он превознесен: “И кто похитит человека и продаст его – а похищенный находился в руках его (т.е. свидетели видели, как он его похитил и продал – Раши) – будет предан смерти” (Шмот 21:16).

Законы, связанные с выполнением этой заповеди, разъясняются в 11-ой главе трактата Санхедрин (84б-86б).

244-я заповедь – запрещение похищать деньги и имущество. И об этом Его речение: “Не крадите” (Ваикра 19:11). В Мехильте (Мишпатим) объяснено: “Не крадите” – запрет похищать материальные ценности”.

Как указано в Писании, преступивший этот запрет обязан возвратить или двойную стоимость украденного (Шмот 22:3), или четырехкратную (мелкий скот), или пятикратную стоимость (крупный скот) (там же 21:37), или только стоимость украденного (если нарушитель сам признался в совершенном им преступлении).

В Сифре (Кедошим) объясняется: “Из того, что по поводу вора сказано: “Если найдется в руках его украденное –. пусть заплатит вдвое”, мы знаем, какому наказанию он подлежит. Но где же сам запрет красть? Тора говорит: “Не крадите” – не крадите даже для того, чтобы просто причинить боль”, т.е. чтобы причинить обворованному хлопоты и неприятности, а затем вернуть ему украденную вещь. И там же сказано: “Не крадите – даже имея в виду заплатить вдвойне, четырехкратно и пятикратно (т.е. нельзя брать чужое, даже имея в виду заплатить за украденное установленный штраф)”. И еще: “Не кради свое же у другого вора (т.е. у того, кто украл у тебя), чтобы ты не выглядел вором”.

Законы, связанные с выполнением этой заповеди, разъясняются в 7-ой главе трактата Бава кама.

245-я заповедь – запрещение грабить, т.е. силой, не таясь, забирать чужое имущество. Об этом Его речение, да будет Он превознесен: “Не грабь” (Ваикра 19:13). И пояснили мудрецы (Бава кама 79б): “Не грабь” – не отнимай силой; и это подобно сказанному в стихе ( II Шмуэль 23:21): “А в руке у того египтянина было копье, и подошел он (Бенаяу) с палкой к нему (к египтянину), и вырвал (дословно “и ограбил”) копье из руки египтянина”.

Этот запрет относится к категории лав шэнитак лаасэ (т.е. к таким запретам, наряду с которыми Тора дает повеление, как обязан поступить тот, кто нарушил этот запрет). И об этом Его речение: “Если кто-нибудь согрешит перед Ашемом. и будет виновен в грабеже. то, признав вину, он должен возвратить то награбленное, что награбил” (Ваикра 5:21,23). И даже если заповедь “Делай” уже невозможно выполнить, нарушитель этого запрета не карается бичеванием, поскольку он обязан возместить ущерб потерпевшему (а, согласно общему правилу, за одно преступление не налагают двух наказаний – и платежей, и наказания бичеванием). И если украденный предмет сгорел или утонул в море, грабитель возвращает потерпевшему его стоимость. А если грабитель первоначально отрицал свое преступление и поклялся, что невиновен, он должен добавить к стоимости награбленного хомеш (пятую часть) и принести повинную жертву, как мы указали в соответствующем месте (Д 71,194). И это разъяснено в конце трактата Макот (16а).

Законы, связанные с выполнением этой заповеди, разъясняются в 9-ой и 10-ой главах трактата Бава кама.

Мораторий на взыскание залога по валютным кредитам!

Мораторий на взыскание залога по валютным кредитам!

Из-за резких курсовых колебаний на валютном рынке Украины, в частности, обесценивания национальной валюты, ВСУ ввел мораторий на взыскание залога по валютным кредитам.

3 июня 2014 года, за соответствующий законопроект проголосовал 241 депутат.

О некоторых положениях закона:

1. Закон касается квартир (помещений) площадью не более 140 кв.м.

2. В течение действия закона не может быть принудительно взыскано (по решению суда) имущество, являющееся предметом залога (в соответствии со ст. 4 ЗУ «О залоге») или выступает предметом ипотеки.

3. Законом наложен запрет на передачу кредитных обязательств банком другому кредитору.

4. Законом внесены ограничения, касательно списка лиц, которые не входят в зону действия даного документа: народные депутаты, их помощники, члены правительства, судьи, прокуроры, чиновники.

Пояснительная записка к закону гласит: «Принятый закон призван поддержать граждан Украины, которые имеют невыполненные обязательства по договорам потребительских кредитов в иностранной валюте».

Закон вступает в силу с момента официального опубликования, и действует до вступления в силу законодательства об условиях и порядке проведения конвертации обязательств по договорам потребительского кредита с иностанной валюты в национальную.

Участок — в залоге у банка

При отсутствии документа, подтверждающего завершение 30-дневного срока с момента получения письменного требования ипотекодержателя, регистрация изменения собственника предмета залога будет незаконной. Такое заключение сделал ВСУ в постановлении №822/864/15, текст которого печатает «Закон и Бизнес».

Верховний Суд України

Постанова

11 квітня 2017 року м.Київ №822/864/15

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого — Прокопенка О.Б.,
суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Самсіна І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек» до реєстраційної служби Старокостянтинівського районного управління юстиції Хмельницької області в особі державного реєстратора Черватюка О.А., державного реєстратора Державної реєстраційної служби Марченка О.А., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, — публічне акціонерне товариство «Банк «Форвард», про визнання дій протиправними та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року товариство звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дії державного реєстратора та скасувати його рішення від 9.02.2015 про реєстрацію права власності банку на земельну ділянку площею 26 м 2 , кадастровий №*, розташовану в м.Старокостянтинові Хмельницької області на вул. Острозького, 35.

Обґрунтовуючи позов, товариство послалося на те, що державний реєстратор порушив порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та безпідставно прийняв рішення про державну реєстрацію права власності на вищезазначене майно за банком, оскільки останній не надав документів, які відповідно до закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1.07.2004 №1952-ІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 17.10.2013 №868 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), є підставою для реєстрації права власності.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 4.06.2015 позов задовольнив: визнав протиправними дії державного реєстратора Марченка О.А. та рішення останнього щодо проведення державної реєстрації за банком права власності на земельну ділянку за адресою: Хмельницька область, м.Старокостянтинів, вул. Острозького, 35.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що п.46 порядку визначено вичерпний перелік документів, які мають бути подані для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Суд сказав, що, на порушення згаданої норми порядку, банк до заяви, поданої державному реєстратору, не додав завіреної в установленому порядку копії письмової вимоги про усунення порушень, надісланої товариству та ПАТ «Світ електроніки», а також доказів надіслання такої вимоги, її отримання та завершення 30-денного строку з моменту отримання, зокрема повідомлень про направлення рекомендованої (цінної) кореспонденції, фіскальних чеків про оплату послуг за направлення вказаної кореспонденції визначеним суб’єктам за належними адресами та ін. Ненадання таких доказів і в ході розгляду справи ставить під сумнів й інформацію про направлення відповідних вимог, що містять видані на підставі ст.84 закону «Про нотаріат» від 2.09.93 №3425-XII свідоцтва приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської О.В. від 9.01.2015 №№32, 33.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 22.07.2015 рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд ухвалою від 22.03.2016 постанову апеляційного суду залишив без змін, погодившись із його висновками про дотримання державним реєстратором установленого законодавством порядку при проведенні реєстрації права власності на земельну ділянку за банком, оскільки останній для цього подав усі передбачені порядком документи, зокрема видані на підставі ст.84 закону №3425-XII свідоцтва приватного нотаріуса від 9.01.2015, які містять повний текст вимоги банку щодо усунення порушень, а також підтверджують одержання іпотекодавцем і боржником цієї вимоги 2.12.2014, а отже, й завершення 30-денного строку з моменту отримання вимоги.

У заяві про перегляд судових рішень ВСУ товариство, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст.9 закону №1952-ІV, стст.35—37 закону «Про іпотеку» від 5.06.2003 №898-IV та ст.84 закону №3425-XII, просить ухвалу ВАС від 22.03.2016 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.07.2015 скасувати, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 4.06.2015 залишити в силі.

На обґрунтування заяви додано ухвалу ВАС від 25.02.2016 №К/800/40245/15, в якій касаційний суд указав на протиправність рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності банку на передане товариством в іпотеку майно, оскільки її проведено за відсутності передбачених для цього п.46 порядку документів, лише на підставі свідоцтв нотаріуса від 9.01.2015, без надання завіреної в установленому порядку копії письмової вимоги про усунення порушень, надісланої товариству та ПАТ «Світ електроніки», а також без доказів надіслання такої вимоги, її одержання та завершення 30-денного строку з моменту отримання.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВСУ дійшла висновку, що заява товариства підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.15 закону №1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, установлених ст.16 цього закону;

6) надання витягів з державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною 2 ст.9 закону №1952-IV визначено, що державний реєстратор, серед іншого, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими й уже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов’язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав і поданих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього закону;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов’язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, установленим цим законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.3 ст.17 закону №1952-IV).

Згідно із ч.1 ст.35 закону №898-IV в разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання в не менш ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом установленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель управі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Суди встановили, що 27.09.2011 ПАТ «Банк «Русский стандарт» (у подальшому змінило найменування на ПАТ «Банк «Форвард») і товариство як майновий поручитель за виконання зобов’язань ПАТ «Світ електроніки» (позичальника за кредитним договором від 15.07.2011) уклали договір іпотеки, за умовами якого позивач передає банку в іпотеку, зокрема, земельну ділянку, загальною площею 26 м 2 за адресою: Хмельницька область, м.Старокостянтинів, вул. Острозького, 35.

Відповідно до п.4.2.3 договору іпотеки в разі невиконання/неналежного виконання позичальником (ПАТ «Світ електроніки») умов основного зобов’язання або іпотекодавцем (товариством) умов договору іпотекодержатель (банк) має право звернути стягнення на предмет іпотеки й задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги в повному обсязі.

Пунктом 4.2.5 договору іпотеки передбачено, що при настанні зазначених обставин іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та позичальнику письмову вимогу щодо усунення порушень у 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання цієї вимоги. У випадку, якщо протягом 30 днів вимога іпотекодержателя про усунення порушень зобов’язань за договором кредиту та/або цим договором залишається без задоволення, іпотекодержатель має право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище 30-денного строку, вважається дата відправлення листа іпотекодавцю та позичальнику, зазначена на квитанції, яка надається іпотекодержателю відділенням поштового зв’язку при відправленні листа з повідомленням про вручення.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав, як і порядок проведення такої реєстрації встановлює КМ (чч.2, 13 ст.15 закону №1952-IV).

Так, відповідно до п.46 порядку для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, який підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов’язання, вимога про виконання порушеного зобов’язання, у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя в разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Таким чином, п.46 порядку визначено вичерпний перелік обов’язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені в стст.9 та 15 закону №1952-IV порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора в ході її проведення останній приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

У ході розгляду справи суди встановили, що до заяви про державну реєстрацію права власності, поданої банком до реєстраційної служби 6.02.2015, завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, не додано. Натомість до заяви, крім оригіналу договору іпотеки, його копії та довіреності, було додано копії виданих на підставі ст.84 закону №3425-XII свідоцтв приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської О.В. від 9.01.2015 №№32, 33 про передачу товариству і ПАТ «Світ електроніки» заяв банку, що містили відомості про вимогу щодо усунення порушень умов кредитного договору.

9.02.2015 на підставі зазначених документів державний реєстратор Марченко О.А. провів державну реєстрацію права приватної власності банку на вищезгадану земельну ділянку.

Згідно з ст.84 закону №3425-XII нотаріус передає заяви громадян, підприємств, установ та організацій іншим громадянам, підприємствам, установам і організаціям, якщо вони не суперечать закону та не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини. Заяви передаються поштою зі зворотним повідомленням або особисто адресатам під розписку. Заяви можуть передаватися також із використанням технічних засобів. На прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтво про передачу заяви.

За правилами п.3 гл.20 розд.ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 22.02.2012 №296/5, заяви подаються нотаріусу належним чином оформлені й не менше ніж у двох примірниках, один з яких пересилається поштою зі зворотним повідомленням або особисто передається адресатам під розписку. Витрати, пов’язані з поштовою пересилкою заяви чи з використанням інших технічних засобів, оплачуються заявником.

Ураховуючи наведені норми, підтвердженням отримання товариством письмової вимоги банку, котра, як зазначено у вищезгаданих свідоцтвах нотаріуса, пересилалася рекомендованим листом, а отже, й завершення 30-денного строку з моменту її отримання має бути повідомлення про вручення поштового відправлення. Такі дії слід оформити відповідно до Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою КМ від 5.03.2009 №270, та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом УДППЗ «Укрпошта» від 12.05.2006 №211.

Суди встановили, що таке повідомлення, як і документ про оплату послуг пересилання поштового відправлення, банк разом з іншими документами для проведення державної реєстрації права не подав. Тобто вимоги порядку щодо надання документа, який підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя, не виконано.

Отже, державна реєстрація за банком права власності на земельну ділянку за неподання для цього передбачених п.46 порядку документів проведена державним реєстратором без дотримання положень стст.9 та 15 закону №1952-IV, а тому рішення зазначеного суб’єкта владних повноважень від 9.02.2015 про реєстрацію права власності є протиправним.

Таким чином, висновки судів касаційної та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, про правомірність оскаржуваного рішення державного реєстратора ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, тому ухвала ВАС від 22.03.2016 та постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.07.2015 підлягають скасуванню, а постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 4.06.2015 — залишенню в силі.

Керуючись п.6 «Прикінцевих та перехідних положень» закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII, стст.241—243 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ТОВ «Вікотек» задовольнити.

Ухвалу ВАС від 22.03.2016 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.07.2015 скасувати, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 4.06.2015 залишити в силі.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.3 ч.1 ст.237 КАС.