Адвокат токарев геннадий

Содержание:

УКРАИНА СНОВА ПРОИГРАЛА В СУДЕ ИЗ-ЗА ПЫТОК ХАРЬКОВСКОЙ МИЛИЦИИ

Харьковчанин Сергей Ушаков был обвинен в убийстве еще в 2008 году. Тогда милиционеры нашли тело пенсионера, с которым у подозреваемого был имущественный спор. На тот момент Ушакову было 35 лет. Всю ночь его с женой, от которой требовали дать показания против мужа, избивали и пытали. Видавшие виды правозащитники говорят, после того как Сергей описал в своем заявление, что с ним делали, даже им стало не по себе.

Геннадий Токарев, адвокат, ХПГ

«Сам Ушаков написал очень подробно написал описание этих пыток, которые с ним происходили, я читал, я скажу я все время всем этим занимаюсь, даже мне было трудно читать, потому что подробно — это энциклопедия пыток, технология пыток, ну все известные специалистам эти методы — слоник, противогаз, это все было использовано в одном этом эпизоде, деле. В конце — концов от него получили признание».

Дело Ушакова стало одним из тех, когда даже в прокуратуре не усомнились — пытки были. Остались следы побоев. Ушаков был освобожден из-под стражи, к нему приставили охрану, а в отношении задержавших его правоохранителей открыли уголовное производство. Однако дальше, рассказывает адвокат Геннадий Токарев, дело приобрело совсем неожиданный поворот: в свой профессиональный праздник правоохранители ворвались в прокуратуру, силой забрали Ушакова, который давал показания, привели в райотдел и потребовали написать заявление, о том, что он, якобы, не имеет к ним претензий. Сейчас в прокуратуре не комментируют, почему тогда они не отреагировали на действия милиции и согласились после с передачей дела в суд. Оно неоднократно проходило несколько инстанций, после чего Ушакову все же был вынесен обвинительный приговор — 14 лет лишения свободы. Три года назад, не найдя справедливости на национальном уровне защитник обратился в Европейский суд по правам человека, и Международная инстанция в рекордные сроки подтвердила — права Сергея Ушакова на справедливый суд и на неприменение пыток были нарушены.

Ему присуждено 9 тысяч евро компенсации, а также дано право на то, чтобы его уголовное дело было пересмотрено. Что касается наказания милиционеров, которые пытали мужчину, несмотря на многочисленные жалобы и заявления, добиться возобновления расследования не удалось, говорит Токарев. Более того, по его данным, один из оперативников, который издевался на Ушаковым и раньше уже проходил обвиняемым по такому же делу, но и тогда вышел сухим из воды, и сейчас продолжает работать в харьковской милиции. Поэтому говорит правозащитник, надеться на то, что в ближайшее время проблема пыток в Украине будет искоренена, не стоит. Свидетельство тому, недавнее задержание бойцов «Торнадо», которые были явно избиты во время взятия под стражу.

Геннадий Токарев, адвокат, ХПГ

«Практически все из этих нескольких человек были подвергнуты незаконному физическому насилию, если не момент так называемого расследования, то время задержания. Следы, которые на них, а не соответствуют понимаю того, какие могут остаться следы даже если бы человек оказывал сопротивление при задержании. Поэтому это явление никуда не делалось, и так сказать для правозащитников остается еще поле деятельности на долгое время».

Чаще всего, говорит адвокат, людей продолжают пытать при расследовании тяжких преступлений, потому что если преступник не пойман «на горячем», найти его правоохранителям уже будет сложно. Хотя законодатель и пытается изменить систему — введение нового процессуального кодекса лишило оперативников долгого общения с задержанными, а явка с повинной перестала быть доказательством в суде.

Геннадій Токарев – адвокат, що випереджає час

01.03.2017 року Моніторингова група представників Харківської правозахисної групи вчергове здійснила візит без попередження до Софіївської виправної колонії № 45 в Дніпропетровській області. Під час візиту відбулись зустрічі та розмови із засудженими, зокрема, один із засуджених, П., казав, що рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 09.02.2017 р. його було звільнено з СВК № 45, однак він продовжував залишатись в цій колонії. До судового засідання 09.02.2017 засуджений був запрошений в режимі відеоконференції, під час засідання перебував в СВК № 45, і тексту самого рішення не отримував впродовж більш, ніж 20 днів після ухвали рішення. Адміністрація колонії також повідомила, що рішення суду до колонії не надходило, а тому й не було підстав для звільнення П. з колонії.

Після перегляду реєстру судових рішень було встановлено, що існує ухвала Апеляційного суду Полтавської області від 09.02.2017 р. про звільнення П. з СВК № 45. Інформація про незаконність перебування засудженого П. в колонії була передана до Центру стратегічних справ ХПГ, і вже наступного дня — 2 березня 2017 року — о 13 год. 50 хв. адвокат та керівник центру Геннадій Токарев та правник Федір Данильченко вирушили з Харкова «визволяти» засудженого до Софіївського районного суду Дніпропетровської області з підготованою заявою в порядку ст. 206 КПК України. Навігатор вказував розрахований час прибуття 18 год. 15 хв. до м. Софіївка, що було вже запізно для того, щоб подати необхідні документи до канцелярії суду, однак, незважаючи на дорогу, яка місцями зійшла разом зі снігом, адвокату вдалось випередити час, і заява була подана до суду о 16 годині 48 хвилин за дві хвилини до його закриття.

Суд дуже серйозно поставився до цієї заяви про звільнення П., і заява була розглянута того ж дня – 02.03.2017 р. Знову була організована відеконференція із засудженим, який перебував у СВК-45, і близько 21 години слідчий суддя Софіївського суду виніс ухвалу про негайне звільнення засудженого П. з СВК № 45. Наступного дня, 3 березня, рішення вже було доставлене до колонії і засуджений отримав довідку про звільнення.

Вітаємо з черговою перемогою адвоката Геннадія Токарева, якому вдалось звільнити засудженого за 4 години, чого не спромоглись зробити державні органи за 21 день!

Адвокат Токарев Геннадий Владимирович

61157, Харьковская обл., Киевский р-н., ул. Иванова, буд. 27, квартира 6

Токарев Геннадій Володимирович

Распечатать. Копировать ссылку на эту страницу.

Дата видачі свідоцтва:

Орган, що видав свідоцтво:

Харківська обласна КДКА

Дата прийняття рішення:

Загальний стаж адвоката:

18р. з дати видачі адвокатського свідоцтва

Отзывы об адвокате

Еще никто не отставил отзыв. Будь первым!

Правила публикации отзывов

Отзывы, оставляемые посетителями сайта, нужны для передачи личного опыта и рекомендаций от реальных клиентов адвоката другим потенциальным клиентам. Если вам есть за что похвалить адвоката или покретиковать — сделайте это. Пожалуйста, если вы не пользовались услугами адвоката и не имеете личного опыта работы с ним, не пишите ничего.
Все оставляемые пользователями отзывы на сайте проходят предварительную модерацию. Время модерации от 15 минут до нескольких дней.

Блокируются (не будут опубликованы) отзывы:

  • Эмоциональные критические отзывы без аргументов и указания реальных причин негативного отношения;
  • Не имеющие прямого отношения к конкретному адвокату и его профессиональной деятельности;
  • Любые отзывы, которые содержат мат, нецензурную брань, оскарбления, угрозы;
  • Написанные на иностранном языке либо нарочито безграмотно;
  • Содержащие личные данные адвоката либо других лиц;
  • Бессодержательные, бессмысленные, пустые отзывы.

Ответственность за содержание отзыва несет автор.

Верхнє додаткове меню

Головне меню

СІЗО замість онкодиспансеру, або коли відсутність лікування дорівнює катуванням

Автор: Олена Орлова

Правозахисники та медіа звертають увагу на кричущий випадок порушення прав людини, яку утримують у місцях несвободи. Ситуація, що склалася в СІЗО у м. Дніпро, вражає жорстокістю до тяжкохворої засудженої і бездіяльністю з боку кримінально-виконавчої системи, яка за законом має забезпечити надання медичної допомоги особам, узятим під варту.

Температура щовечора – під 40. Все тіло пече, розпухлі на шиї лімфовузли нестерпно болять. Анні всього 20. І в неї одразу два найстрашніших діагнози: СНІД та рак. Вже понад 10 місяців дівчина перебуває у СІЗО. Суд визнав її винною у вчиненні грабежу і тепер їй загрожує 4 роки за ґратами. Анна – сирота, і чекати родинної підтримки їй нізвідки. Водночас ніякого лікування від онкології дівчина не отримувала – і з кожним днем їй стає все гірше…

Ні, це не вигаданий сценарій жорсткого фільму. Це відбувається насправді і просто зараз – у СІЗО в Дніпрі (установа виконання покарань №4).

«Ухвалений вирок у кримінальній справі для дівчини виглядає як смертний вирок»

Анну Солопову затримали 4 липня 2017 року за підозрою у грабежі: зривала золоті ланцюжки з перехожих. Того ж дня дівчину оглянув лікар і встановив діагноз: ВІЛ-інфекція ІV стадії (СНІД) та лімфаденопатія. Останнє свідчить про те, що у хворої сильно збільшені лімфовузли – це могло бути ознакою серйозного захворювання. Що, власне, пізніше і підтвердилося: 23 січня 2018 року після додаткових обстежень Анні встановили діагноз «лімфома Ходжкіна», а вже 2 березня – ІІ-Б стадію онкологічного захворювання та рекомендували лікування: 3 курси хіміотерапії та променеву терапію.

Довідка про стан здоров’я Анни Солопової від 26.01.2018 р. Фото: dengi.informator.ua

Красногвардійський районний суд м. Дніпра 21 лютого 2018 року виніс Анні вирок: визнав винною у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 і 2 статті 186 Кримінального Кодексу України (ККУ) «Грабіж» та призначив покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

Таке рішення суд ухвалив, навіть врахувавши наступні обставини: Анна має інвалідність з дитинства (успадкована ВІЛ-інфекція), сирота (батьки покинули її, до 18 років її опікуном була тітка, але зараз, зі слів адвоката Анни, дівчина залишилася без підтримки), раніше не судима, свою вину у вчиненні злочину визнала повністю, страждає на тяжке онкологічне захворювання.

Сторона захисту подала апеляцію на рішення суду, проте розгляд справи в апеляційній інстанції ще триває. Теоретично суд міг звільнити дівчину за ст.84. ККУ – «Звільнення від покарання за хворобою», або призначити більш м’яке покарання згідно зі ст. 69 ККУ. Але цього не сталося.

Тим часом Анна продовжує перебувати у СІЗО, не отримуючи належного лікування. Чому? Поки що на це питання не можуть дати точної відповіді правозахисники Української Гельсінської спілки з прав людини та Харківської правозахисної групи, які нещодавно долучилися до захисту Солопової. Втім, упевнені: ситуація вимагає обов’язкового правового реагування.

«Справа Анни Солопової є дуже виразною і характеризує собою саме той стан, в якому опиняється хвора особа, яка потрапляє до місць несвободи – неможливість отримати адекватну медичну допомогу у випадку тяжкого захворювання. У випадку Анни ухвалений вирок у порушеній проти неї кримінальній справі для дівчини виглядає як смертний вирок, на жаль, – вважає виконавчий директор УГСПЛ Олександр Павліченко. – Особа, яка перебуває під контролем держави (а Анна є саме в такому становищі), не може приймати рішення про умови свого утримання, обирати належне лікування, тощо – це має забезпечити держава, яка повністю контролює і несе відповідальність за всіх осіб, які поміщені до місць несвободи. На практиці це не завжди відбувається, як ми спостерігаємо».

Олександр Павліченко, виконавчий директор УГСПЛ. Фото Олега Шинкаренка

Адвокат Анни Солопової у кримінальній справі декілька разів подавав клопотання про заміну їй запобіжного заходу через її хворобу, але суд відмовляв у їх задоволенні. Захисники вказують на суворість вироку, аргументуючи тим, що злочин дівчина вчинила вперше і вважають, що не враховано важкий стан її здоров’я.

«Головне тут не причини відмови («тяжкість вчиненого злочину, може переховуватись від слідства та суду та продовжити злочинну діяльність»), а те, що суд не визнав поважною причиною стан її здоров’я, – пояснює адвокат ХПГ Геннадій Токарєв. – СІЗО за 20 днів до ухвалення вироку Солоповій (21.02.2018 р.) направляло до суду медичну довідку про те, що їй терміново потрібно провести обстеження і лікування хіміотерапією, які неможливо зробити в умовах СІЗО, а лише в умовах стаціонару онкодиспансеру».

Геннадій Токарєв, адвокат ХПГ. Фото: euro.kharkiv.ua

Рак «лікують»… анальгіном?

Увагу до справи Анни Солопової медіа привертають не вперше. Ще у березні цього року про свій стан дівчина розповідала журналістам дніпровського інтернет-ресурсу «Інформатор»:

«Сьогодні (3 березня 2018 р. – ред.), коли мене намагалися вивезти на консиліум із 12 лікарів з двох клінік, начальниця медсанчастини довго не давала на це дозвіл. І вона ніяк це не обґрунтовувала: просто «немає і все». Потім через скандал все ж вивезли… Мене тільки раз вивозили до лікарні… Тільки там може бути огляд… – розповідала тоді Анна. – …Мені ніяку спеціальну медичну допомогу відповідно до діагнозу не дають. Тільки 2 тижні тому почали давати препарати антиретровірусної терапії (АРТ– метод лікування ВІЛ-інфекції, при якому пацієнт приймає ліки, що сповільнюють розвиток вірусу. Завдяки цьому більшість ВІЛ-інфікованих можуть жити звичайним життям, тривалість життя збільшується – ред.). До цього 19 років поспіль я брала АРТ-препарати. Тільки-но потрапила в місця позбавлення волі, мені перестали їх видавати… І зараз мені потрібна хіміотерапія, тому що це рак. Їм просто довелося мені дати препарати, оскільки мій організм просто не може боротися з якимись хворобами. Без ліків, без хіміотерапії… Навіть думати про це страшно…(плаче)».

Анна Солопова. Березень 2108 року. Фото: dengi.informator.ua

«Вона утримується у загальній камері, хоча в такому стані має перебувати в медчастині. Випадково поспілкувався з її співкамерницею – та сказала, що дівчина кожного вечора страждає від болю. Час від часу їй дають анальгін або ібупрофен», – вже зараз розповідає Геннадій Токарєв, який востаннє бачив дівчину 11 квітня.

Анні стає дедалі гірше: їй важко ковтати, виникають проблеми із диханням. Тримається підвищена температура, але дівчині не дають навіть термометр, аби постійно виміряти її – правилами це заборонено. Раз на день Анну відвідує лікар…

Камера СІЗО в Дніпрі, в якій утримують Анну Солопову. Фото: dengi.informator.ua Камера СІЗО в Дніпрі, в якій утримують Анну Солопову. Фото: dengi.informator.ua

Ситуація винятково тяжка – і типова водночас

При всій дикості ситуації, що склалася з Анною Солоповою, правозахисники говорять і про її типовість.

«З такими випадками я стикаюся практично у кожній справі, коли у людини є серйозні проблеми зі здоров’ям. Ситуація типова в плані поширеності порушення права на медичну допомогу. І кричуща в плані того, що на момент поміщення до СІЗО і впродовж наступних декількох місяців (у засудженої – ред.) були явні показання для проведення дослідження на наявність онкологічного захворювання. Втім, лише через півроку їй поставили діагноз «лімфома» і після цього знов три місяці не лікували, – наголошує Геннадій Токарєв. – Я вбачаю у цьому випадку найбільше порушення закону саме з боку кримінально-виконавчої системи, яка за Законом «Про попереднє ув’язнення» має забезпечити надання медичної допомоги особам, узятим під варту».

Сьогодні правозахисники намагаються зробити все, щоб дівчина якомога скоріше отримала належне лікування. Визнають: час, аби врятувати її життя, упущено. Але вказують на можливість замінити реальний строк покарання на умовний, змінити запобіжний захід, що дасть можливість отримувати належне адекватне лікування замість знущання в СІЗО.

«Ситуація з Анною Солоповою є водночас і типовим виявом з боку пенітенціарної системи в її нинішньому стані ставлення до осіб, які були позбавлені волі і опинились в цій системі. Причина – у відсутності належних інституційних механізмів, спрямованих на попередження, виявлення і негайне лікування таких хворих, а в разі неможливості забезпечити належне за протоколом надання медичної допомоги – негайне переведення до спеціалізованих медичних установ поза межами системи. Цього немає.

Так, ситуація Анни Солопової належить до винятково тяжких, і тут потрібно докласти максимум зусиль, щоб зберегти їй життя. Працюємо над цим – це питання не лише юридичного плану (хоча і вони є винятково важливими), але й питання надання медичної допомоги, пошук фінансування для невідкладної хіміотерапії», – коментує Олександр Павліченко.

І зазначає, що партнерську підтримку УГСПЛ саме в цій справі надають спеціалізовані організації, які допомагають людям, що живуть з ВІЛ-СНІДом. Зокрема активісти ініціативи «100% життя» Всеукраїнської мережі ЛЖВ (найбільше в Україні громадське об’єднання людей, що живуть з ВІЛ), шукають для Анни допомогу у Дніпрі, сподіваються здобути для неї медикаменти.

Однак навіть у такій синергії, докладаючи спільних зусиль, правозахисники не в змозі вирішити проблеми всієї пенітенціарної системи України.

«Ми постійно наголошуємо на необхідності реформування пенітенціарної системи, яке відбувається впродовж двох останніх років. І подібний випадок є одним із багатьох, які засвідчують, що при порівнюванні ситуації в пенітенціарній системі, за якою слідкують правозахисники, ніяких реальних змін на краще, окрім імітації і слів, на жаль, немає. УГСПЛ спільно з організаціями, що допомагають людям, які живуть з ВІЛ-СНІД, надає правову допомогу саме таким особам, які мають статус ВІЛ-позитивних осіб і опиняються у критичному вразливому незахищеному становищі, що вимагає правового втручання», – говорить виконавчий директор УГСПЛ.

Правозахисники звертаються до Євросуду

Оскільки зараз на перший план виходять питання можливості проведення адекватного і належного лікування Анни Солопової, яке не забезпечується в місці несвободи, юристи ХПГ звертаються до Європейського суду з прав людини за Правилом 39 Регламенту Суду.

«Це правило передбачає що Палата чи, у разі потреби, голова секції або черговий суддя, може – на прохання однієї зі сторін чи будь-якої особи, якої це стосується, або за власною ініціативою – вказати сторонам на тимчасові заходи, які, на їхню думку, доцільно вжити в інтересах сторін чи в інтересах належного здійснення провадження у справі. Питання, з огляду на стан здоров’я Анни, є невідкладно нагальним», – уточнює Олександр Павліченко.

До програми-максимум правозахисники відносять також невикористані можливості суду апеляційної інстанції, який має взяти до уваги саме можливість, за якої Анна Солопова отримає належне лікування, і змінити умови її перебування в СІЗО або у виправній колонії, де дівчина відбуватиме покарання після того, як ухвалений вирок набуде чинності.

Европейский Суд нашел нарушение принципа справедливости судебного процесса

30.01.2018 Европейский Суд вынес решение в пользу Татьяны Боец. Ее интересы перед ЕСПЧ представляли адвокат Геннадий Токарев и юрист Елена Ащенко, дело было поддержано Фондом стратегических дел Харьковской правозащитной группы.

Заявительница жаловалась, в частности, на то, что против нее было возбуждено два уголовных дела по обвинению в получении взятки от засекреченной лица М. Несмотря на многочисленные обращения заявительницы, она не получила справедливого судебного разбирательства уголовного дела по ее обвинению. К тому же, правоохранители наложили на нее личное обязательство не покидать город, и в заявительницы не было эффективных внутренних средств правовой защиты для того, чтобы защитить свои нарушенные права.

Заявительница работала паспортистом в одном из ЖЭКов города Харькова, и в 2004 году она была обвинена в провокации взятки. 16.02.2006 Киевский суд признал Заявительницу виновным в мошенничестве и подстрекательстве к взяточничеству и приговорил ее к штрафу в размере 5000 гривен. Хотя Заявительница не признала свою вину, суд вынес обвинительный приговор, опираясь на показания потерпевшей М., данные в ходе досудебного следствия, и показания свидетелей Г. и Т. во время досудебного следствия. В суд потерпевшая и свидетели не вызывались.

Суд первой инстанции также согласился с протоколом выемки от 02.02.2004 и актом судебно-медицинской экспертизы от 26.02.2004. В приговоре было указано, что Заявительница сначала призналась в совершении правонарушения, но позже отозвала свое признание якобы при отсутствии других причин, а именно попыткой избежать ответственности.

25.04.2006 Апелляционный суд оставил в силе приговор от 16.02.2006. Он указал, что местонахождение М. и Т. якобы не может быть установлено и нет причин сомневаться в достоверности заявлений, которые они сделали во время досудебного следствия. Также не было оснований подозревать их в наличии каких-либо личных намерений по «очернення» заявительницы. Апелляционный суд не дал правовой оценки процессуальным недостаткам приговора первой инстанции, на которые ссылалась Заявительница.

08.10.2007 Верховный Суд отклонил кассацию заявительницы по вопросам права и поддержал предыдущие решения судов. Общий вывод заключался в том, что нарушения уголовного законодательства не было установлено.

Однако на этом преследования заявительницы не прекратилась — с 2009 по 2013 годы против нее существовала второе уголовное дело — за невыполнение приговора суда 2006 года. В рамках этого уголовного дела на Заявительницу было положено несколько обязательств, в том числе не выезжать за пределы Харьковской области.

Исследовав доводы сторон, Европейский Суд пришел к выводу, что неспособность украинских властей приложить все усилия для обеспечения присутствия потерпевшей М. в судебном заседании, важность ее показаний для осуждения заявительницы и отсутствие возможности обжаловать принадлежность всех других представленных доказательств, привело к тому, что судебный процесс не соответствовал принципам справедливости.

Поэтому Суд нашел нарушение п.1 ст. 6 и п. 3 (d) ст.6 Конвенции по данному делу и назначил заявительнице компенсацию морального вреда в сумме 2500 евро.