Коап 204 ч2

Содержание:

Кодекс Украины об административных нарушениях
Статья 204-1. Незаконное пересечение или попытка незаконного пересечения государственной границы Украины

Пересечение или попытка пересечения государственной границы Украины любым способом вне пунктов пропуска через государственную границу Украины или в пунктах пропуска через государственную границу Украины без соответствующих документов или с использованием поддельного документа или содержащих недостоверные сведения о лице, или без разрешения соответствующих органов власти —

влекут наложение штрафа от двухсот до пятисот необлагаемых минимумов доходов граждан или административный арест на срок до пятнадцати суток с конфискацией орудий и средств совершения правонарушения.

Те же действия, совершенные группой лиц или лицом, которое в течение года было подвергнуто административному взысканию за одно из нарушений, предусмотренных частью первой настоящей статьи, —

влекут наложение штрафа от пятисот до восьмисот тысяч рублей либо административный арест на срок от десяти до пятнадцати суток с конфискацией орудий и средств совершения правонарушения.

Действие настоящей статьи не распространяется на случаи возвращения в Украину без установленных документов граждан Украины, которые стали жертвами преступлений, связанных с торговлей людьми, а также на случаи прибытия в Украину иностранцев или лиц без гражданства с намерением получить убежище или быть признанными в Украине беженцами или лицами, которые нуждаются в дополнительной защите, если они обратились с заявлением о предоставлении убежища или заявлением о признании беженцем или лицом, нуждается в дополнительной защите, в соответствии с Законом Украины «о беженцах и лицах, нуждающихся в дополнительной или временной защите «.

Стаття 204-1. Незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України

Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП)

  • перевірено сьогодні
  • кодекс від 28.08.2018
  • вступив у чинність 20.02.2001

Ст. 204-1 КУпАП в останній чинній редакції від 29 квітня 2018 року.

Нові не набрали чинності редакції статті відсутні.

Кодекс України про адміністративні правопорушення КУпАПП (статті 1 — 212-20)

Розділ II. Адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність

II. Особлива частина

Глава 15. Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління

Стаття 204-1. Незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України

Перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади —

тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб, з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.

Ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, —

тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятисот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від десяти до п’ятнадцяти діб, з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.

Чинність цієї статті не поширюється на випадки повернення в Україну без встановлених документів громадян України, які стали жертвами злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми, а також на випадки прибуття в Україну іноземців чи осіб без громадянства з наміром отримати притулок чи бути визнаними в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, якщо вони звернулися із заявою про надання притулку чи заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

За незаконное пересечение границ оккупированной территории хотят усилить наказание

Андрей Кривещенко,

Предлагается эффективно противодействовать административным правонарушениям на государственной границе Украины и контролируемых пограничных районах на временно оккупированной территории Украины. В свою очередь это усилит надзор контрольных пунктов за въездом/выездом граждан.

Так, 23 ноября 2016 года в Верховной Раде был зарегистрирован законопроект №5442 «О внесении изменений в Кодекс Украины об административных правонарушениях и некоторые другие законы Украины относительно обеспечения пограничной безопасности государства».

Инициаторами законопроекта выступили народные депутаты Николай Паламарчук и Виктор Король.

Нелегальная миграция и противодействие ей

Органы Госпогранслужбы на выполнение определенных законодательством Украины задач принимают активное участие в противодействии нелегальной миграции на государственной границе Украины и в пределах контролируемых пограничных районов. Однако, результаты реализации таких задач не всегда являются эффективными, прежде всего, через несовершенство и несоответствие законодательства о производстве по делам об административных правонарушениях в пограничной сфере условиям современности.

В частности, на сегодня Кодексу Украины об административных правонарушениях (далее — КУоАП) за совершение злостного неповиновения законному распоряжению или требованию военнослужащего или работника Госпогранслужбы определена ответственность в виде штрафа от 85 грн до 170 грн, а за нарушение иностранцами правил пребывания в Украине — от 510 грн до 850 грн.

Незаконное же пересечение государственной границы Украины или нарушение порядка въезда на временно оккупированную территорию Украины или выезда с нее на сегодня карается штрафом от 1700 грн. При нынешней финансово-экономической ситуации такой размер штрафа (который имеет эквивалент от 4 до 60 евро) не является преградой и не сдерживает иностранца-правонарушителя от противоправных действий, а отсутствие в ч. 2 ст. 204-1 КуоАП (незаконное пересечение госграницы группой лиц) взыскание в виде административного ареста, в отличие от ч. 1 этой статьи, побуждает организаторов незаконной переправки лиц через государственную границу осуществлять именно групповое переправки нелегальных мигрантов.

Учитывая, что административные правонарушения, предусмотренные статьями 202, 203, 204-1, 204-2 КУоАП, являются нарушениями в сфере противодействия нелегальной миграции — глобальной проблемы современности, ответственность за их совершение должна быть приближена к санкциям за совершение коррупционных правонарушений, которые также несут в себе угрозы международного правопорядка.

Право на въезд в Украину иностранцев и/или лиц без гражданства

Согласно ст. 13-141 Закона Украины «О правовом статусе иностранцев и лиц без гражданства», органы СБУ, Гостаможслужбы и Госпогранслужбы уполномочены при определенных обстоятельствах принимать решение относительно запрета въезда в Украину иностранцам и лицам без гражданства.

При этом, несмотря на принятые решения о запрете въезда в Украину, лица, в отношении которых они приняты, все равно пытаются въехать в Украину. Так, в течение 2015-2016 гг. органами Госпогранслужбы не пропущены в Украину более 2 тыс. таких человек. Однако, действующим законодательством не предусмотрена никакая ответственность за совершение иностранцами и лицами без гражданства таких действий. Поэтому предлагается установить такую ответственность, протоколы о которой будут иметь право составлять органы, уполномоченные законом принимать решение о запрете въезда.

Контроль за нелегальным перемещением лиц в зоне АТО

Кроме этого, Законом Украины «О правовом статусе иностранцев и лиц без гражданства» не учтены основания для принятия решения в отношении иностранцев, которые в нарушение законодательства Украины посещают временно оккупированную территорию Автономного Крыма и Отдельных районов Донецкой и Луганской областей. Также является неопределенным срок, на который может быть запрещен въезд в Украину иностранцам или лицам без гражданства, и отсутствует дифференцированный подход к установлению срока такого запрета в зависимости от обстоятельств совершенного нарушения.

«Временным порядком контроля за перемещением лиц, транспортных средств и грузов вдоль линии столкновения в пределах Донецкой и Луганской областей, утвержденным приказом первого заместителя руководителя Антитеррористического центра при Службе безопасности Украины (руководителя Антитеррористической операции на территории Донецкой и Луганской областей) от 12 июня 2015 года №415-оп (с последующими изменениями), предусмотрены соответствующие процедуры относительно перемещения лиц, транспортных средств и грузов в районе проведения антитеррористической операции», — отмечают народные депутаты.

Однако, отдельные граждане и субъекты предпринимательской деятельности пытаются нарушать установленный в районе проведения Антитеррористической операции порядок, перемещаются как в район проведения операции, так и вне установленных транспортных коридоров и КПВВ, чем создают угрозы жизни и здоровью себя и других лиц, а также значительно усложняют выполнение определенных задач органами, которые задействованы в соответствии с Законом Украины «О борьбе с терроризмом» как силы и средства АТО. Однако, привлечение лиц к ответственности за незаконное пересечение линии столкновения законодательством не определено. Составление протоколов о совершении таких правонарушений предлагается предоставить должностным лицам, которые непосредственно принимают участие в обеспечении проведения АТО — СБУ, Госпогранслужбы и Нацполиция.

Админштраф за пересечение границы

Согласно ч. 2 ст. 222-1 КУоАП, от имени органов Госпогранслужбы рассматривать дела о административных правонарушениях и налагать административные взыскания имеют право начальники этих органов и их заместители, а также руководители подразделений органов охраны государственной границы и Морской охраны Госпогранслужбы, которые непосредственно выполняют задачи по охране государственной границы Украины.

Согласно определенных законодательством задач, органы Госпогранслужбы и их подразделения выполняют следующие задачи в круглосуточном режиме на различных участках ответственности вдоль линии государственной границы, в пунктах пропуска через государственную границу, а также других определенных местах, в т.ч. находясь в значительной удаленности от подразделений постоянной дислокации. При таких обстоятельствах рассмотрение дел об административных правонарушениях, определенным кругом уполномоченных лиц, в порядке и в сроки, предусмотренные КУоАП, значительно усложняется.

Кроме этого, с 10 февраля 2015 года, в соответствии с требованиями п. 2 Постановления Кабинета Министров Украины от 30 января 2015 года №38 «Некоторые вопросы повышения уровня национальной безопасности Украины», с целью обеспечения безопасности граждан, защиты их прав и свобод, законных интересов и исходя из принципов нерушимости государственной границы, территориальной целостности, политической и экономической независимости и суверенитета Украины в некоторых районах Донецкой и Луганской областей введен пограничный режим. Ответственность за его нарушение предусмотрена ст. 202 КУоАП, а противодействие этому правонарушению законодательством Украины отнесено к компетенции Госпогранслужбы.

«В то же время персонал Госпогранслужбы, который осуществляет контроль за соблюдением пограничного режима в контролируемых пограничных районах Донецкой и Луганской областей, согласно ч. 1 ст. 2 Закона Украины «О Государственной пограничной службе Украины», осуществляет задачи по охране государственной границы, а меры, направленные на борьбу с терроризмом, а также пресечение деятельности незаконных военизированных или вооруженных формирований (групп), организованных групп и преступных организаций, нарушившие порядок пересечения государственной границы Украины, а потому на сегодня не уполномочен составлять соответствующие протоколы об административных правонарушениях по компетенции», — отмечают народные депутаты.

Органы по рассматриванию админнарушений

Как говорится в пояснительной записке, 18 ноября 2012 года вступил в силу Закон Украины «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно деятельности Министерства внутренних дел Украины, Министерства чрезвычайных ситуаций Украины, Министерства регионального развития, строительства и жилищно-коммунального хозяйства Украины, других центральных органов исполнительной власти, деятельность которых направляется и координируется через соответствующих министров» от 16 октября 2012 года №5459-VI, которым, в частности, право рассматривать дела об административных правонарушениях, предусмотренных ч. 1 ст. 203, 204, 205 и 206 КУоАП, предоставлено Государственной миграционной службе Украины — центральный орган исполнительной власти, который реализует государственную политику в сферах миграции (иммиграции и эмиграции), в т.ч. противодействия нелегальной (незаконной) миграции, гражданства, регистрации физических лиц. До этих изменений такое право имели суды.

Вместе с тем, внесение технических изменений, связанное с подведомственностью данной категории дел об административных правонарушениях, в отношении исключения ч. 1 статей 203, 204, 205 и 206 КУоАП, ч. 1 ст. 255 КУоАП и включения ч. 2 той же статьи, не осуществлено.

Госпрогранслужба и составление протоколов

Кроме этого, до внесения в законодательство указанных изменений органы Госпогранслужбы имели право составлять протоколы о совершении иностранцами и лицами без гражданства правонарушения, предусмотренное ч. 1 ст. 203 КУоАП, которое выявлялись в контролируемых пограничных районах, что, как правило, значительно удалены от места дислокации территориальных подразделений миграционной службы. В результате такой деятельности к административной ответственности за это правонарушение ежегодно привлекалось до 1,5 тыс. лиц с постепенным уменьшением этого количества на 10-15%. Такая деятельность пограничников демонстрирует ее положительное влияние на миграционное состояние пограничья.

Указанное правонарушение, аналогичное тому, что предусмотрено ч. 2 ст. 203 КУоАП, за исключением того, что последнее оказывается в пунктах пропуска через государственную границу и рассматривается уполномоченными лицами Госпогранслужбы на месте выявления правонарушения во время непосредственного следования лица через государственную границу на выезд из Украины. Ежегодно количество таких правонарушений выявляется около 25 тыс. Процедура документирования правонарушения требует определенного времени, а отправление транспортных средств ограничено соответствующим расписанием. Из-за этого пассажиры вынуждены откладывать выезд и испытывают неизбежные убытки. В связи с этим возникает настоятельная необходимость включения данного правонарушения в перечень таких, которые не требуют составления протокола об административном правонарушении в случае, если лицо не оспаривает допущенное нарушение и административное взыскание, которое на нее накладывается.

Невозможность противодействовать нарушениям границы

Пояснительная записка отмечает следующее, что 27 апреля 2014 года вступил в силу Закон Украины «Об обеспечении прав и свобод граждан и правовой режим на временно оккупированной территории Украины», которым в связи с невозможностью осуществления правосудия судами в АР Крым и г. Севастополь изменена территориальная подсудность всех судебных дел, подсудные этим судам по уголовным, гражданским, хозяйственным и административным делам. Однако, подсудность судебных дел об административных правонарушениях не изменена. Это не дает возможности органам Госпогранслужбы эффективно противодействовать административным правонарушением, предусмотренным ст. 204-2 КУоАП «Нарушение порядка въезда на временно оккупированную территорию Украины и выезда из нее», которые обнаруживаются не только в Контрольном пункте вьезда на административной границе между АР Крым и материковой частью Украины, но и в других пунктах пропуска через государственную границу уже после незаконного попадания ими на территорию других государств с АР Крым.

Ранее «Судебно-юридической газетой» был рассмотрен законопроект №5441 «О внесении изменений в ст. 12 Закона Украины «Об обеспечении прав и свобод граждан и правовой режим на временно оккупированной территории Украины». Более подробно по ссылке.

Также органы охраны государственной границы в действующих пунктах пропуска материковой части Украины выявляют факты незаконного пересечения капитанами морских судов государственной границы Украины путем выхода за пределы территориального моря Украины с АР Крым без прохождения погранично-таможенного оформления. Такие действия квалифицируются как административное правонарушение, предусмотренное ст. 204-1 КУоАП, а также связанные с нарушением таможенных правил, ответственность за которые предусмотрена ст. 482 Таможенного кодекса Украины. Рассмотрение этой категории дел на сегодня относится к исключительной компетенции судов, расположенных на территории АР Крым.

Два новых вида админответственности

Целью проекта является внесение изменений в статьи 185-10, 203, 204-1, 204-2, 222-1, 255, 258 и 276 КУоАП, установка двух новых видов административной ответственности (статьи 203-1 и 204-4 КУоАП), а также дополнений к Законам Украины «Об обеспечении прав и свобод граждан и правовой режим на временно оккупированной территории Украины», «О Государственной пограничной службе Украины», «Правовой статус иностранцев и лиц без гражданства» и «О создании свободной экономической зоны «Крым» и об особенностях осуществления экономической деятельности на временно оккупированной территории Украины» для совершенствования мер, принимаемых Госпогранслужбой в противодействии нелегальной миграции на государственной границе и прочим правонарушениям в пограничной сфере.

Также предлагается внести следующие изменения в кодекс Украины об административных правонарушениях и изменить следующие строки:

  • злостное неповиновение законному распоряжению или требованию пограничных служб или правоохранительных органов влечет за собой наложение штрафа от 850 грн до 1700 грн;
  • те же действия, совершенные группой лиц или лицом, которое в течение года было подвергнуто административному взысканию за правонарушение, тянет за собой наложение штрафа от 1700 грн до 5100 грн и/или административный арест на срок от 10 до 15 суток;
  • нарушение иностранцами и лицами без гражданства правил пребывания в Украине и транзитного проезда через территорию Украины, которое тянет за собой наложение штрафа от 100 до 300 необлагаемых минимумов доходов граждан (от 1700 грн до 5100 грн);
  • несоблюдение иностранцами и лицами без гражданства установленного порядка регистрации, проживания на территории Украины по недействительным документам и/или срок действия которых закончился, тянет за собой предупреждение или наложение штрафа от 100 до 300 необлагаемых минимумов доходов граждан (от 1700 грн до 5100 грн);
  • незаконное пересечение или попытка незаконного пересечения государственной границы Украины тянут за собой наложение штрафа от 200 до 500 необлагаемых минимумов доходов граждан (от 3400 грн до 8500 грн) и/или административный арест на срок до 15 суток с конфискацией орудий и средств совершения правонарушения;
  • те же действия, совершенные группой лиц или лицом, которое в течение года было подвергнуто административному взысканию за одно из нарушений, тянут за собой наложение штрафа от 500 до 800 необлагаемых минимумов доходов граждан (от 8500 грн до 13 600 грн) и/или административный арест на срок от 10 до 15 суток с конфискацией оружия и средств совершения правонарушения.

Более подробно с предлагаемыми изменения и админответственностью можно ознакомится по ссылке.

Нарушения государственной границы могут уменьшиться

Принятие проекта Закона Украины «О внесении изменений в Кодекс Украины об административных правонарушениях и некоторые другие законы Украины относительно обеспечения пограничной безопасности государства» позволит внести необходимые изменения в некоторые законодательные акты Украины и позволит эффективно противодействовать административным правонарушениям на государственной границе Украины, контролируемых пограничных районах, а также в контрольных пунктах въезда и/или выезда на/из временно оккупированной территории Украины.

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно производства по делам об административных правонарушениях в пограничной сфере

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо провадження у справах про адміністративні правопорушення у прикордонній сфері»

1. Обґрунтування необхідності прийняття Закону

Органи Держприкордонслужби на виконання визначених законодавством України завдань беруть активну участь у протидії нелегальній міграції на державному кордоні України та в межах контрольованих прикордонних районів. Проте результати реалізації таких завдань не завжди є ефективними, перш за все, через недосконалість та невідповідність законодавства щодо провадження у справах про адміністративні правопорушення у прикордонній сфері умовам сьогодення.

Зокрема, на сьогодні Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП) за вчинення злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Держприкордонслужби визначено відповідальність у виді штрафу від 85 до 170 грн., а за порушення іноземцями правил перебування в Україні — від 510 до 850 грн. Незаконне ж перетинання державного кордону України або порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України чи виїзду з неї на сьогодні карається штрафом від 1700 грн. За нинішньої фінансово-економічної ситуації такий розмір штрафу (який має еквівалент від 4 до 60 євро) не є перепоною та не стримує іноземця-правопорушника від протиправних дій, а відсутність у ч. 2 ст. 204-1 КУпАП (незаконне перетинання держкордону групою осіб) стягнення у виді адміністративного арешту, на відміну від ч. 1 цієї статті, спонукає організаторів незаконного переправлення осіб через державний кордон здійснювати саме групове переправлення нелегальних мігрантів.

Відповідно до ч. 2 ст. 222-1 КУпАП від імені органів Держприкордонслужби розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право начальники цих органів та їх заступники, а також керівники підрозділів органів охорони державного кордону та Морської охорони Держприкордонслужби, які безпосередньо виконують завдання з охорони державного кордону України.

Відповідно до визначених законодавством України завдань органи Держприкордонслужби та їх підрозділи виконують такі завдання у цілодобовому режимі на різних ділянках відповідальності вздовж лінії державного кордону, пунктах пропуску через державний кордон, а також інших визначених місцях, у тому числі перебуваючи у значній віддаленості від підрозділів постійної дислокації. За таких обставин розгляд справ про адміністративні правопорушення, визначеним колом уповноважених осіб, в порядок та у терміни, передбачені КУпАП , значно ускладнюється.

Крім того, з 10 лютого 2015 року відповідно до вимог п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2015 N 38 «Деякі питання підвищення рівня національної безпеки України» з метою забезпечення безпеки громадян, захисту їх прав і свобод, законних інтересів та виходячи з принципів непорушності державного кордону, територіальної цілісності, політичної та економічної незалежності і суверенітету України у деяких районах Донецької та Луганської областей запроваджено прикордонний режим. Відповідальність за його порушення передбачена ст. 202 КУпАП , а протидію цьому правопорушенню законодавством України віднесено до компетенції Держприкордонслужби.

Водночас персонал Держприкордонслужби, який здійснює контроль за дотриманням прикордонного режиму у контрольованих прикордонних районах Донецької та Луганської областей, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» здійснює завдання не з охорони державного кордону, а заходи, спрямовані на боротьбу з тероризмом, а також припинення діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), організованих груп і злочинних організацій, що порушили порядок перетинання державного кордону України, а тому на сьогодні не уповноважений складати відповідні протоколи про адміністративні правопорушення за компетенцією.

За таких умов ст. 222-1 КУпАП потребує унесення змін щодо визначення кола осіб, уповноважених розглядати справи за компетенцією Держприкордонслужби України, з урахування обстановки, що змінюється. Аналогічні положення мають місце у ст. ст. 222-2 , 230-1 , 234-1 та 239 КУпАП та надають право керівникам відповідних органів визначати перелік осіб, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення. У зв’язку з цим слід привести вимоги ст. 217 КУпАП у відповідність із положеннями цих статей.

18 листопада 2012 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів» від 16.10.2012 N 5459-VI , яким, зокрема, право розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 203 , 204 , 205 та 206 КУпАП , надано Державній міграційній службі України — центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб. До цих змін таке право мали суди.

Разом з тим, внесення відповідних технічних змін, пов’язана з підвідомчістю зазначеної категорії справ про адміністративні правопорушення, щодо виключення ч. 1 ст. 203 , 204 , 205 та 206 КУпАП з ч. 1 ст. 255 КУпАП та включення до ч. 2 тієї ж статті, не здійснено.

Крім того, до внесення у законодавство зазначених змін, органи Держприкордонслужби мали право складати протоколи про вчинення іноземцями та особами без громадянства правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП , які виявлялись у контрольованих прикордонних районах, що, зазвичай, значно віддалені від місця дислокації територіальних підрозділів міграційної служби. У результаті такої діяльності до адміністративної відповідальності за це правопорушення щороку притягувалось до 1,5 тис. осіб із поступовим зменшенням цієї кількості на 10 — 15 %. Така діяльність прикордонників демонструє її позитивний вплив на міграційний стан прикордоння.

Зазначене правопорушення аналогічне тому, що передбачене ч. 2 ст. 203 КУпАП , за виключенням того, що останнє виявляється в пунктах пропуску через державний кордон та розглядається уповноваженими особами Держприкордонслужби на місці виявлення правопорушення під час безпосереднього слідування особи через державний кордон на виїзд з України. Щороку таких правопорушень виявляється близько 25 тис. Процедура документування правопорушення потребує певного часу, а відправлення транспортних засобів обмежене відповідним розкладом руху. Через це пасажири змушені відтерміновувати виїзд та зазнають неминучих збитків. У зв’язку з цим, виникає нагальна необхідність включення цього правопорушення до переліку таких, що не потребують складання протоколу про адміністративне правопорушення у разі, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Що стосується змін до Закону України «Про Державну прикордонну службу України» , у даному випадку, пропонується привести п. 34 ст. 20 Закону у відповідність до п. 5 ст. 19 Закону . Зазначена зміна дозволить більш ефективно протидіяти значній кількості правопорушень, передбачених ст. ст. 85 , 92 , 121 1 , 185 10 , 191 , 195 , 205 — 206 1 КУпАП .

27 квітня 2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» , яким у зв’язку з неможливістю здійснення правосуддя судами в АР Крим та м. Севастополі змінено територіальну підсудність усіх судових справ, що підсудні цим судам по кримінальних, цивільних, господарських та адміністративних справах. Однак, підсудність судових справ про адміністративні правопорушення не змінено. Це не дає змоги органам Держприкордонслужби ефективно протидіяти адміністративним правопорушенням, передбачених ст. 204-2 КУпАП «Порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї» .

З огляду на вищевикладене, було розроблено вказаний законопроект, який має на меті вирішення вказаних проблемних питань та підвищення ефективності роботи органів Держприкордонслужби.

2. Цілі й завдання прийняття Закону

Метою проекту є удосконалення заходів, які вживаються Держприкордонслужбою у протидії нелегальній міграції на державному кордоні та іншим правопорушення у прикордонній сфері.

3. Загальна характеристика і основні положення Закону

Законопроектом пропонується внести зміни до ст. ст. 185-10 , 203 , 204-1 , 204-2 , 222-1 , 255 та 258 КУпАП , спрямовані на підвищення розміру штрафів у прикордонній сфері; розширення переліку суб’єктів, уповноважених від імені органів Державної прикордонної служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.

Крім того, законопроектом пропонується внести зміни до ст. 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» , зокрема, пропонується привести п. 34 ст. 20 Закону у відповідність до п. 5 ст. 19 Закону .

Також законопроектом пропонується внести зміни до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та визначити територіальну підсудність справ про адміністративні правопорушення, підсудних місцевим (районним, міським, районним у містах, міськрайонним судам), розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, — за місцевими загальними судами за місцем виявлення адміністративного правопорушення.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Прийняття запропонованого законопроекту не потребує внесення змін до інших законодавчих актів.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація проекту не призведе до зміни видаткової чи дохідної частини Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних наслідків прийняття Закону

Прийняття проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо провадження у справах про адміністративні правопорушення у прикордонній сфері» дозволить унести необхідні зміни до деяких законодавчих актів України та дозволить ефективно протидіяти адміністративним правопорушенням на державному кордоні України, контрольованих прикордонних районах, а також у контрольних пунктах в’їзду-виїзду з/до тимчасово окупованої території України.

Коментар до статті 204. Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів

1. Незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів, —

карається штрафом від п’ятисот до тисячі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення.

2. Незаконне виготовлення алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів, шляхом відкриття підпільних цехів або з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів, або вчинене особою, яка раніше була засуджена за цією статтею, —

карається штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення.

3. Незаконне виготовлення товарів, вказаних у частині першій або другій цієї статті, з недоброякісної сировини (матеріалів), що становлять загрозу для життя і здоров’я людей, а так само незаконний збут таких товарів, що призвело до отруєння людей чи інших тяжких наслідків, —

карається позбавленням волі від п’яти до десяти років з вилученням та знищенням вироблених товарів та з конфіскацією обладнання для її виготовлення.

1. Об’єктом злочину є запроваджений з метою захисту економічних інтересів держави порядок виробництва й обігу підакцизних товарів. Додатковим факультативним об’єктом виступає Життя і здоров’я людей як споживачів недоброякісної підакцизної продукції.

2. Предметом злочину є: 1) алкогольні напої; 2) тютюнові вироби; 3) інші підакцизні товари.

Акцизним збором визнається непрямий податок на окремі товари, визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів. Акциз є одним із стабільних і суттєвих джерел поповнення бюджету держави, встановлюється, як правило, на високоліквідну, високорентабельну чи монопольну продукцію, виконує не лише фіскальну, а й регулюючу, а інколи і природоохоронну функцію. Переліки підакцизних товарів затверджуються і періодично переглядаються ВР.

Алкогольні напої — це продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об’ємних одиниць, які відносяться до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 Об, 22 08.

Крім власне алкогольних напоїв, до підакцизних товарів належать етиловий неденатурований спирт з вмістом спирту не менш

як 80 відсотків об’ємних одиниць, спирт етиловий та інші спиртні денатуровані напої будь-якої міцності, а також складові спиртові напівфабрикати, які використовуються для виготовлення алкогольних напоїв.

Самогон та інші міцні спиртні напої домашнього вироблення (чача, арака тощо) не визнаються предметом цього злочину, їх виготовлення (шляхом відокремлення перегонкою чи іншим способом) або зберігання з метою збуту, а також придбання, що не переслідує мету продажу, розглядаються як адміністративні проступки (ст. ст. 176, 177 КАП). За наявності ознак складу злочину, передбаченого ст. 203, особа, яка займається виготовленням міцних спиртних напоїв домашнього вироблення, може бути притягнена до відповідальності за зайняття забороненими видами господарської діяльності. Законодавство дозволяє громадянам в домашніх умовах для власного споживання виготовляти виноградні і плодово-ягідні вина, наливки і настоянки.

Тютюновими виробами визнаються сигарети, цигарки, сигари, сигарили (тонкі сигари), а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн та інші вироби з тютюну і його замінники (наприклад, гвоздика), які впливають на фізіологічний стан людини під час вживання.

До інших підакцизних товарів на сьогоднішній день належать:

1) деякі транспортні засоби та шини до них; 2) ювелірні вироби;

3) нафтопродукти (авіаційний бензин, реактивне паливо, моторні бензини певних марок, дизельне пальне тощо); 4) деякі продукти харчування (наприклад, кава, ікра осетрових, краби готові або консервовані, шоколад з начинкою або без начинки, пиво солодове);

5) інші товари (одяг хутровий із норки, нутрії, песця або лисиці, одяг із натуральної шкіри, рушниці спортивні, мисливські та для стрільби по мішенях, магнітофони та інша звукозаписувальна апаратура, печі мікрохвильові, офісні меблі, телевізійні приймачі кольорового зображення, аудіокасети та відеокасети без записів та із записами, компакт-диски тощо).

У разі необхідності питання про віднесення того чи іншого товару до категорії підакцизних предметів слід вирішувати шляхом проведення товарознавчої експертизи.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у таких діях: 1) придбання незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів; 2) зберігання таких товарів; 3) їх транспортування; 4) збут незаконно виготовлених підакцизних товарів (ч. 1 ст. 204); 5) незаконне виготовлення алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів (ч. 2 ст. 204).

При цьому незаконне виготовлення підакцизних товарів тягне відповідальність за ч. 2 ст. 204 лише за умови, що таке виготовлення здійснюється: а) шляхом відкриття підпільних цехів; б) з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів, або в) особою, яка раніше була засуджена за ст. 204.

Придбання підакцизних товарів означає, що особа у будь-який спосіб (купівля, обмін тощо) дістає фактичну можливість володіти, користуватись і розпоряджатись відповідними предметами.

Під зберіганням потрібно розуміти будь-які умисні дії, пов’язані з перебуванням підакцизних товарів у володінні винного (при собі, у будь-якому приміщенні, транспортному засобі, спеціальній схованці тощо). Зберігання — триваючий злочин, який має визнаватись закінченим з моменту, коли особа за власною ініціативою (знищила, викинула або збула товар) або всупереч своїй волі (наприклад, підакцизні товари вилучені працівниками міліції) фактично припинила володіти відповідними предметами.

Збут означає будь-які сплатні чи безоплатні форми реалізації підакцизних товарів, внаслідок чого вони переходять у володіння і розпорядження іншої особи (наприклад, дарування, обмін, передача в рахунок погашення боргу, відшкодування завданих збитків або як оплата виконаної роботи чи наданих послуг). Поняттям збуту охоплюється оптова і роздрібна торгівля підакцизними товарами, у т.ч. на розлив.

Під час збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв і тютюнових виробів можуть використовуватись незаконно виготовлені, незаконно отримані або підроблені марки акцизного збору, у зв’язку з чим дії винних потребують додаткової кваліфікації за ст. 216. Збут товарів, виготовлених із недоброякісної сировини, що призвело до отруєння людей чи інших тяжких наслідків, тягне посилену кримінальну відповідальність (ч. З ст. 204).

Транспортування — це переміщення підакцизних товарів транспортом (наземним, водним, повітряним) з одного місця в інше в межах України. Незаконне переміщення зазначених товарів через митний кордон України за наявності до цього підстав може розглядатись як контрабанда (ст. 201). Поняттям транспортування охоплюється також пересилання.

Придбання, зберігання, збут чи транспортування утворюють склад цього злочину за умови, що вони вчинюються незаконно, тобто з порушенням вимог законодавства, що регулює питання обігу підакцизних товарів. Наприклад, законодавство забороняє роздрібну торгівлю етиловим, коньячним і плодовим спиртом, а також. роздрібну торгівлю алкогольними напоями або тютюновими виробами з рук та в не пристосованих для цього приміщеннях, на території дошкільних, навчальних і лікувальних закладів та на прилеглих територіях, у місцях проведення спортивних змагань, гуртожитках і в інших місцях, визначених місцевими органами влади.

За своєю конструкцією склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204, є формальним. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з дій, які альтернативне становлять його об’єктивну сторону.

Дії особи, яка спочатку незаконно виготовила підакцизні товари, а потім з метою збуту зберігає чи транспортує їх або здійснює збут незаконно виготовлених предметів, потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 і ч. 2 ст. 204.

Виготовлення підакцизних товарів — це діяльність, пов’язана з випуском відповідної продукції і включає всі стадії технологічного процесу. Характер і механізм злочинних дій, спрямованих на отримання готової до реалізації підакцизної продукції, визначається її видом. Скажімо, виготовлення фальсифікованих алкогольних напоїв може здійснюватись шляхом розведення харчових або технічних спиртів водою та добавлення різних компонентів для поліпшення

смакових властивостей продукту.

З огляду на те, що поняттям виготовлення у ч. 2 ст. 204 охоплюється саме технологічний процес створення товарів, на кваліфікацію за цією нормою не впливає кількість фактично виробленої продукції. а також те, чи розпочала винна особа її реалізацію.

Виготовлення підакцизних товарів має кваліфікуватись за ч. 2 ст. 204 лише за умови його незаконності (без державної реєстрації особи як суб’єкта підприємництва, без ліцензії, у разі фальсифікації

Якщо підакцизні товари (алкогольні напої, тютюнові вироби) виготовляються шляхом їх фальсифікації, дії винного за наявності для цього підстав слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 204 і 229.

Обладнання, що забезпечує масове виробництво підакцизних товарів, — це відповідні технічні пристосування (апарати, пристрої, прилади, агрегати, спиртосховища тощо), які використовуються на різних етапах технологічного процесу і забезпечують промислове виготовлення відповідної продукції у великих розмірах, товарних партіях. Питання про те, чи є виробництво підакцизних товарів масовим, вирішується у кожному конкретному випадку.

У разі незаконного виготовлення підакцизних товарів особою, яка раніше була засуджена за цією статтею, спосіб їх виготовлення (домашні умови, кустарне виробництво, відкриття підпільного цеху тощо) на кваліфікацію за ч. 2 ст. 204 не впливає.

Якщо в незаконному виготовленні підакцизних товарів відсутні ознаки, вказані у ч. 2 або ч. З ст. 204, дії винного за наявності підстав можуть кваліфікуватися за ч. 1 ст. 202 або за ст. 203. У разі, коли у вчиненому немає ознак того чи іншого складу злочину, особа, яка займається незаконним виготовленням підакцизної продукції, повинна притягуватись до адміністративної відповідальності

(наприклад, за ст. 164 або ст. 177-2 КАП).

Відмежовуючи передбачений ст. 177-2 КАЛ проступок від злочину, передбаченого ст. 204, слід виходити з того, що адміністративна відповідальність має наставати лише у разі, коли правопорушення за своїм характером не тягне кримінальної відповідальності

4. Суб’єкт злочину загальний.

Протиправні дії з підакцизними товарами, вчинені службовою особою з використанням службового становища, необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 204 і 364.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204, є мета збуту.

Придбання, зберігання або транспортування незаконно виготовлених підакцизних товарів без мети збуту, а, наприклад, для власного споживання розглядуваного складу злочину не утворює.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. З ст. 204 ) є; 1) незаконне виготовлення підакцизних товарів з недоброякісної сировини (матеріалів), що становить загрозу для життя і здоров’я людей;

2) незаконний збут таких товарів, що призвело до отруєння людей чи інших тяжких наслідків.

Недоброякісними визнаються сировина і матеріали, які не відповідають встановленим стандартам, нормам, правилам і технічним умовам (див. коментар до ст. 227). Сировина — це предмети праці та природні компоненти, які підлягають подальшій переробці,

Створення загрози для життя і здоров’я людей означає, що внаслідок використання в процесі виготовлення підакцизних товарів недоброякісної сировини чи матеріалів виникає загроза серйозного розладу здоров’я або смерті хоча б однієї людини у разі споживання вказаної продукції.

Поняття отруєння людей означає смерть однієї або кількох осіб внаслідок вживання підакцизних товарів, виготовлених з недоброякісної сировини (матеріалів). Іншими тяжкими наслідками слід визнавати, зокрема, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній або декільком особам, масове захворювання людей.

Суспільне небезпечні наслідки у вигляді заподіяння шкоди життю або здоров’ю споживачів недоброякісних підакцизних товарів за умови психічного ставлення до цих наслідків у формі необережності охоплюються ч, 3 ст. 204 і не потребують додаткової кваліфікації за ст. ст. 119, 128. У разі встановлення умислу на заподіяння шкоди життю або здоров’ю людей, дії того, хто збуває відповідні підакцизні товари, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. З ст. 204 і відповідною статтею розділу ІІ Особливої частини КК (зокрема, ст. ст. 115 або 121).

Закон України»Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» від 15 вересня 1995р.

Закон України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами» від 19 грудня 1995р.

Закон України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби» від 6 лютого 1996р.

Закон України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої» від 7 травня 1996 р.

Закон України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них» від 24 травня 1996 р.

Закон України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію) від 11 липня 1996р.

Дєкрет КМ ‘Про акцизний збір» від 26 грудня 1992р.

Постанова ВР «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір» від 12 вересня 1996р.

Указ Президента України «Про платників та порядок сплати акцизного збору» № 453від 11 травня 1998р.

Указ Президента України «Про державну монополію на виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» № 806 від 22 липня 1998р.

Указ Президента України «Про порядок реалізації деяких підакцизних товарів та обчислення акцизного збору» № 1385 від 29 грудня 1998р.

Указ Президента України Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» № 510 від 11 липня 2001 р.

Положення про порядок контролю за зберіганням, відпуском і транспортуванням спирту етилового. Затверджене постановою КМ № 1438 від 2 грудня 1996 р.