Методи та система господарського права

Конституционное право Украины

Билеты на Гос экзамен Конституционное право Украины » Поняття, предмет та методи господарського права .

Господарське право — це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Предметом господарського права є будь-яка господарська діяльність, тобто виробництво та реалізація продукції, виконання робіт і надання послуг з метою одержання прибутку чи без такої мети, яка здійснюється на території України суб’єктами господарювання всіх видів і форм власності, а також діяльність державних органів щодо управління економікою. Господарське право і найближче до нього за змістом цивільне право співвідносяться як загальне і спеціальне. Цивільне право визначає загальні засади регулювання майнових та особистих немайнових відносин, в які вступають фізичні та юридичні особи, а господарське — конкретизує цивільно-правові норми відносно конкретних сфер і видів господарської діяльності. Складний характер предмета господарського права обумовлює використання декількох, а не одного, як у звичайних галузях права, методів правового регулювання.

Загальні підстави здійснення господарської діяльності

1.1. Господарське право як галузь права.

1.2. Принципи господарського права.

1.3. Господарська діяльність: поняття і види.

1.4. Особливості здійснення підприємницької діяльності.

1.5. Господарські відносини та їх правове регулювання. Ознаки та види господарських правовідносин.

1.6. Методи господарського права.

1.7. Система господарського права.

Господарське право як галузь права

Господарське право можна розглядати як:

а) галузь права, що базується на нормах господарського права для регулювання господарських відносин у процесі здійснення господарської діяльності;

б) сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері управління економікою;

в) юридичну дисципліну, основним змістом викладення якої є основні засади господарської діяльності, процесів приватизації, підприємництва, кредитно-банківських відносин, майнових основ господарювання та податкової політики суб’єктів, особливостей правового регулювання в окремих галузях діяльності тощо.

Доктринальними підходами до визначення господарського права є три основних концепції: позиція таких науковців, як С.М. Братусь, Р.О. Хафліна, Г.К. Матвєєв, Л.М. Шевченко, А.С. Довгерт, що господарське право — це не самостійна галузь права, а поєднання цивільно-правових норм, що діють у сфері господарювання; думка вчених-юристів

В.В. Лаптева, В.К. Малецтова, Г.Г. Побірченко, В.К. Мамутова, Г.Л. Зна-менського, згідно з якою господарське право — самостійна галузь права, яка не мае нічого спільного з іншими галузями права; проте найбільш слушною е позиція О.А. Беляневича, О.М. Вінника, Н.Г. Саніахметової, В.С. Щербіни, згідно з якою господарське право — комплексна галузь права, в якій зібрано правові норми основних галузей права, приурочені до одного предмета правового регулювання — господарської діяльності. Господарське право е самостійною галуззю права, оскільки:

— визначае порядок ведення господарської діяльності та регулюе відносини, пов’язані з її здійсненням;

— характеризується своїми принципами, предметом, суб’єктами та методами регулювання;

— регулюе господарські відносини як по горизонталі, так і по вертикалі;

— мае значення як галузь права, галузь законодавства, наукова та навчальна дисципліна.

Отже, господарське право — це самостійна галузь права, що складається з правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері організації та здійснення господарської діяльності з метою отримання прибутків чи без такої мети.

Принципи господарського права

Господарська діяльність здійснюється на певних економіко-правових засадах (принципах), закріплених у Господарському кодексі України (рис. 1).

Рис. 1. Загальні принципи господарювання

Різноманітний характер господарської діяльності дозволяє її класифікувати за різними критеріями. Залежно від мети і способу організації та здійснення господарської діяльності ч. 2 ст. 3 ГК виділяє два її види — господарську комерційну діяльність і господарську некомерційну діяльність.

Господарська діяльність: поняття і види

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 ГК України господарюючі суб’єкти можуть займатися такими видами господарської діяльності:

— підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК України);

— некомерційне господарювання — це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку (ч. 1 ст. 52 ГК України). Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб’єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), в яких відповідно до ст. 12 ГК України забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Некомерційна господарська діяльність здійснюється казенними підприємствами (ч. 3 ст. 76, ст. 77, 78 ГК України) та некомерційними комунальними підприємствами (ч. 3 ст. 78 ГК України).

Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими суб’єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом (наприклад, біржова діяльність).

Не можуть здійснювати некомерційну господарську діяльність органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи (ч. 3 ст. 52 ГК України).

Розмежування підприємницької діяльності за видами має здебільшого теоретичний, неофіційний характер, тому допускається застосування різних ознак і, відповідно, критеріїв та видів підприємницької діяльності.

За ознакою предмета діяльності учасників відповідних правовідносин підприємницьку діяльність можна класифікувати на: виробничу підприємницьку діяльність, тобто діяльність, у процесі якої виробляється певна продукція, та невиробничу підприємницьку діяльність, у межах якої виділяють:

— діяльність із виконання робіт, надання послуг (виконання ремонтних робіт, надання інформаційних послуг, здійснення транспортних перевезень);

— діяльність із зайняття торгівлею;

— інша невиробнича діяльність, зокрема діяльність на фінансовому ринку.

Класифікувати підприємницьку діяльність можна також за ознакою законності її здійснення на легальну та тіньову, а також за іншими ознаками.

8. 1. Поняття, предмет та методи правового регулювання господарського права

8.1. Поняття, предмет та методи правового регулювання господарського права

Господарське право — це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Предметом господарського права є будь-яка господарська діяльність, тобто виробництво та реалізація продукції, виконання робіт і надання послуг з метою одержання прибутку чи без такої мети, яка здійснюється на території України суб’єктами господарювання всіх видів і форм власності, а також діяльність державних органів щодо управління економікою.

Господарське право є комплексною галуззю права, яке базується на нормах цивільного права щодо правоздатності фізичних та юридичних осіб, права власності, цивільно-правових угод і конкретизує їх, а також містить норми адміністративного, фінансового, трудового права, які регулюють господарську діяльність. Тобто, в цій галузі права поєднуються майнові та організаційні елементи.

Господарське право і найближче до нього за змістом цивільне право співвідносяться як загальне і спеціальне. Цивільне право визначає загальні засади регулювання майнових та особистих немайнових відносин, в які вступають фізичні та юридичні особи, а господарське — конкретизує цивільно-правові норми відносно конкретних сфер і видів господарської діяльності. Складний характер предмета господарського права обумовлює використання декількох, а не одного, як у звичайних галузях права, методів правового регулювання. Першим з них є метод автономних рішень суб’єктів господарських відносин. Він передбачає надання суб’єктам господарювання права самостійно приймати будь-які рішення щодо господарювання (обрання видів діяльності, методів та форм їх здійснення, партнерів тощо), якщо вони не суперечать законодавству.

Другий метод полягає у наданні державою суб’єктам господарських відносин рекомендацій щодо певних сторін господарської діяльності — встановлення зразків певних господарських документів (договорів, актів тощо), форм і методів здійснення окремих етапів господарювання (бухгалтерського обліку, звітності тощо).

Третім є метод владних приписів, який передбачає встановлення в законах та інших нормативно-правових актах обов’яз­кових для суб’єктів господарювання норм поведінки за певних ситуацій. Це може бути перелік видів діяльності, які забороняються підприємцям, спеціальні режими здійснення окремих видів підприємництва, обов’язки, які підприємці мають виконувати для забезпечення державних потреб, тощо.

Залежно від характеру конкретних господарських відносин держава обирає для їх регулювання той метод, який є найефектив­нішим.

Господарське право як галузь правової науки

Господарське право як галузь права слід відрізняти від науки господарського права за предметом, методами та завданням.

Наука господарського права вивчає історію становлення та розвитку, системи правового регулювання господарських відносин в Україні та за кордоном, виявляє закономірності, тенденції, прогалини правового регулювання господарських відносин і напрацьовує рекомендації щодо вдосконалення як правового регулювання, так і правозастосовчої практики, використовуючи різноманітні наукові методи: аналізу, синтезу, історичний, порівняльно-правовій, евристичний, синергетичний та ін.

Теоретичними основами (елементами) науки господарського права є:

— виявлення та аналіз нормативно-правових актів і правових норм господарського законодавства;

— визначення правових засобів функціонування господарського права (в тому числі дослідження механізму дії певних груп норм, виявлення з наукових позицій їх зв’язків і залежностей між ними, характеру методів правового регулювання, а також виявлення прогалин, колізій, інших вад);

— с розробка способів удосконалення господарсько-правової практики.

Завданнями науки господарського права с:

— забезпечення обґрунтованості та ефективності нормотворчого процесу;

— визначення критеріїв оцінки відповідності господарського права (як галузі права) закономірностям і принципам правового регулювання;

— розробка найбільш оптимальних механізмів реалізації норм господарського права;

— створення єдиного понятійного апарату господарського права;

— пояснення правотворчих і правозастосовчих рішень і прогнозування наслідків порушення закономірностей правового регулювання.

Для наукового забезпечення нормотворчого процесу в Україні створені наукові заклади при Верховній Раді (Інститут законодавства) та Кабінеті Міністрів України (Інститут нормотворчої діяльності).

Господарське право як навчальна дисципліна

Господарське право як навчальна дисципліна — це сукупність знань і навичок правового регулювання господарської діяльності та використання відповідних правових норм у практиці господарювання при здійсненні професійної юридичної діяльності.

Навчальна дисципліна «Господарське право» грунтується на надбаннях господарсько-правової науки (щодо історії становлення, правових засобів функціонування господарського права, тенденцій його розвитку та вдосконалення тощо), передбачає аналіз і вивчення основних засад правового регулювання господарських відносин і практики застосування актів господарського законодавства.

Обсяг і зміст господарського права як навчальної дисципліни залежить від профілю підготовки (для нотаріусів, суддів, слідчих — у загальному вигляді, для юрисконсультів, адвокатів-господарників, суддів господарських судів — максимально широко).

Загальний курс має певну систему, яка складається з двох частин, — загальної та спеціальної.

Загальна частина містить у собі матеріал щодо основних положень правового регулювання господарської діяльності незалежно від галузі та сфери цієї діяльності, і включає такі розділи і теми:

РОЗДІЛ І. Поняття, метод і система господарського права (5 тем).

Тема 1. Господарська діяльність.

Тема 2. Організація та управління господарською діяльністю.

Тема 3. Господарські правовідносини.

Тема 4. Господарське законодавство.

Тема 5. Поняття господарського права.

РОЗДІЛ II. Суб’єкти господарських правовідносин (5 тем).

Тема 6. Загальна характеристика суб’єктів господарських правовідносин.

Тема 7. Правове становище підприємств.

Тема 8. Правове становище господарських товариств.

Тема9.Правове становище індивідуальних підприємців та інших суб’єктів господарювання (учасників господарських відносин).

Тема 10. Правове становище окремих видів суб’єктів організаційно-господарських повноважень.

РОЗДІЛ III. Майнова основа господарювання (2 темп).

Тема 11. Загальні засади майнових відносин у сфері господарювання.

Тема 12. Особливості правового режиму окремих категорій майна у сфері господарювання.

РОЗДІЛ I V. Господарські зобов’язання (3 теми).

Тема 13. Зобов’язальні відносини у сфері господарювання.

Тема 14. Господарський договір.

Тема 15. Окремі види господарських договорів.

РОЗДІЛ V. Відповідальність у господарських відносинах (1 гема).

Тема 16. Господарсько-правова відповідальність.

РОЗДІЛ VI. Правове регулювання економічної конкуренції (І тема).

РОЗДІЛ VII. Правове регулювання банкрутства (2 теми).

Тема 18. Банкрутство як правовий механізм регулювання підприємницької діяльності.

Тема 19. Судові процедури, що застосовуються до боржника в процесі провадження у справі про банкрутство.

Спеціальна частина господарського права як навчальної дисципліни містить матеріал щодо правового регулювання господарської діяльності в окремих галузях і сферах господарського життя, а саме:

РОЗДІЛ VIII. Особливості правового регулювання окремих видів господарських відносин (10 тем).

Тема 20. Загальні засади врахування специфіки окремих видів господарських відносин у процесі їх правового регулювання.

Тема 21. Правове регулювання біржової діяльності.

Тема 22. Правове регулювання комерційного посередництва (агентських відносин) у сфері господарювання.

Тема 23. Правове регулювання капітального будівництва.

Тема 24. Правове забезпечення інноваційної діяльності.

Тема 25. Правове регулювання фінансової діяльності.

Тема. 26. Особливості правового регулювання комерційної концесії.

Тема 27. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Тема 28. Правовий режим іноземного інвестування.

ПОНЯТТЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВА

1. Господарське право як галузь права.

2. Господарське право як галузь правової науки.

3. Господарське право як навчальна дисципліна.

Господарське право як галузь права

Своєрідність господарських правовідносин, що складають предмет правового регулювання, та методів їх регулювання створюють господарське право як особливу галузь права.

Господарське право (як галузь права) — це система правових норм, що регулюють відносини з приводу безпосереднього здійснення господарської діяльності або управління нею (такою діяльністю) із застосуванням різних методів правового регулювання.

У вітчизняній юридичній науці щодо питання про господарське право як галузь права (що є дискусійним) сформувалися три основні позиції.

Перша з них негативна. її прихильники (С.М. Братусь, P.O. Халфіна, ГК. Матвеев, Я.М. Шевченко, А.С. Довгерт та ін.) вважають господарське право не самостійною галуззю права, а простим поєднанням цивільно-правових та адміністративно-правових норм, що діють у сфері господарювання. Однак господарські правовідносини не можна розкласти на цивільно-правові й адміністративно-правові, хоча історичне коріння господарського права лежить у сфері і публічного, і приватного права. Крім того, господарське право має значний за обсягом власний нормативний матеріал, що не належить ні до цивільного, ні до адміністративного права. Одним з таких інститутів, що зумовили виділення господарського (торгового, комерційного) права в окрему галузь права, є інститут банкрутства.

Друга позиція щодо господарського права — позитивна (хоча й дещо категорична), вона полягає у визнанні господарського права самостійною галуззю права, яка не має нічого спільного з іншими галузями (В.В. Лаптев, В.К. Мамутов, І,Г. Побірченко та ін.). Однак господарське право, хоча і є специфічним явищем, але пов’язане з іншими галузями права, наприклад:

ку України, Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення, інших державних органів, центральних органів виконавчої влади. Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування;

з цивільним, оскільки, за усталеною думкою, підпорядковується, наприклад, загальним засадам зобов’язального права;

з адміністративним, використовуючи, зокрема, такі методи правового регулювання, як метод владних приписів, та правові форми управління економікою: управління поточними справами (шляхом видачі дозволів, ліцензій, патентів тощо; контроль за дотриманням вимог господарського законодавства.

Згідно з третьою точкою зору, що найбільше відповідає життєвим реаліям (її прихильниками є Ю.К. Толстой, OA Пушкін, С.С. Алексеев), господарське право є комплексною галуззю права, в якій зібрані правові норми основних галузей права, приурочені до одного предмета правового регулювання — господарської діяльності. Проте слід мати на увазі, що господарське право, крім запозиченого з інших галузей, має досить об’ємний власний (оригінальний) нормативний матеріал (інститут внутрішньогосподарських, у тому числі корпоративних відносин, інститут банкрутства, інститут антимонопольного регулювання господарської діяльності, інститут державного замовлення тощо).

Становлення господарського права як окремої галузі права та теренах комерційного (торгового) права, частково — муніципального прана було зумовлено збільшенням ролі держави у сфері економіки в Німеччині кінця XIX — початку XX століття, а згодом — у Радянському Союзі. Саме зосередження в результаті Націоналізації, що здійснювалася на теренах колишньої Російської імперії після Жовтневих подій 1917 р. в державній власності великого масиву манна (включаючи немайнові комплекси підприємств) посилило прагнення держави контролювати економіку країни в цілому з метою забезпечення реалізації насамперед суспільних і державних інтересів, їх солідаризації з індивідуальними та колективними інтересами трудящих. Спочатку господарське право розглядали як сукупність нормативних актів, що регулюють сферу господарювання, а в середині 30-х років XX століття сформувалося кілька точок зору щодо предмета господарського права. Одні науковці вважали, що господарське право має своїм регулюванням охоплювати в цілому народне господарство, інші

лише сферу соціалістичного виробництва. Саме перша концепція господарського права була покладена в основу Господарського кодексу України, який визначає основні засади господарювання щодо всіх суб’єктів господарювання, хоча й передбачає окремі особливості управління державним і комунальним секторами економіки та визначає специфічні риси суб’єктів господарювання, які функціонують та базі державного та комунального майна.