Трудовой кодекс 601 ст

Ст. 601 ГК РФ — Гражданский кодекс

Статья 601. Договор пожизненного содержания с иждивением.

16 ноября 2016

28 мая 2013

25 июля 2011

19 ноября 2009

28 ноября 2008

Обсуждение статьи

Вопросы по статье

Является ли типовой договор пожизненного содержания с иждивением договором присоединения в порядке ст. 428 ГК РФ?

Вопрос относится к городу Москва

О порядке налогообложения НДФЛ доходов от продажи квартиры в 2013 г., если она находилась в собственности физлиц с 1992 г., в 2011 г. была передана по договору пожизненного содержания с иждивением другому физлицу, а в 2012 г. был произведен выкуп ренты.

может ли хозяйка квартиры 87 лет совершить какие либо сделки если в ней прописаны и проживают еще 2 человека которые участвовали в приватизации и у нее на руках нет документов на квартиру

Престарелая родственница (85 лет) проживает в комнате коммунальной квартиры. Соседи задумали присвоить комнату всеми средствами. На данный момент комната приватизирована родственницей. Но это соседей не успокоило. Пользуясь тем, что я доверенности на ведение каких-либо дел не имею и бабушка не всегда адекватно реагирует на сложившуюся ситуацию, и кроме того, она передвигается с помощью ходуль по квартире, то оформить доверенность в данный момент невозможно. Работникам соцзащиты, которые осуществляю уход за пенсиолнеркой сеседи не предоставляют ключей от входной двери в коммуналку. По этой причине они, а также почтальон с пенсией не могут попасть к старушке, ввиду того, что она не может вовремя открыть дверь или просто не понимает, что звонят ей, хотя я добился того, чтобы звонок установили прямо в её комнате. Хотя следующий шаг обнаглевших сеседей можно просчитать: дождавшись когда бабушка умрёт они планируют завладеть денежными средствами (а это очень сложно будет доказать), которые бабушка хранит при себе, они предпримут попытку выкупить у меня-наследника по завещанию квартиру за её же деньги. Анализируя их поведение после того, как они узнали о начавшемся процессе приватизации комнаты можно ожидать чего угодно. Я обращался к местному участковому, но ничего, кроме оформления опекунства они предложить не могут. Но это не мой путь. Мне необходимо работать и я живу в другом городе. А тем более имеется служба соцзащиты. Как поступить в данной ситуации, если пенсионерка имея значительную денежную сумму на руках не желает иметь дело с вкладами в банках и т. д. Может ей приобрести и установить сейф в комнате? Как ещё можно укратить донельзя обнаглевших соседей? Всё началось ещё три года назад. Пока моя родственница находилась на леении соседи перераспределили все электрокоммуникации в коммуналке, скрыв все провода потолочными плитами и подсоединив так, как будто квартира уже полностью принадлежит им, то есть подсоединив все помещения коммуналки через свой счётчик. Подскажите, пожалуйста, а чего ещё могут организовать соседи, чтобы быть готовым с юридической точки зрения.

Уточнение от 19 марта 2013 — 23:19
Могут ли работники соцзащиты потребовать ключи от коммуналки с целью обслуживания одинокой пожилой малоподвижной пенсионерки, то есть у соседей по коммуналке, которые занимают две из трёх комнат в квартире. Сама пенсионерка ключей не имеет, так как соседи с определённой целью поменяли замки.

мне 50лет живу одна сыну 30лет имеет собственное жилье.Здоровье плохое ,зпл не хватает,сын от меня отказался.Могу ли я оформить договор ренты,что для этого нужно?

Мего-Інфо — Юридична бібліотека №1

Юридична бібліотека України

Популярні розділи

Всього на сайті:

Дисертацій з права онлайн: 62

Підручників з права онлайн: 37

НПК кодексів України онлайн: 16

Коментарі кодексів

Веломагазин Украины №1

OBOD.com.ua

Доставка БЕСПЛАТНО. Со склада

Галузі права

  • strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 307.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 307.
  • strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 410.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 410.
  • strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 344.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 344.

Стаття 601. Припинення зобов’язання зарахуванням

1. Зобов´язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред´явлення вимоги.

2. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Стаття, що коментується, визначає зарахування як спосіб припинення зобов´язання, якому в даний час надається особливе значення: широке його використання служить одним з засобів скорочення необхідної для обороту грошової маси, ліквідації неплатежів за передані товари, виконані роботи і зроблені послуги. Особливість зарахування полягає в тому, що воно може припинити одразу два зустрічних зобов´язання — за умови рівності розміру вимог. Якщо ж зустрічні вимоги нерівні, то може мати місце часткове зарахування: більше за розміром зобов´язання продовжує існувати у частині, що перевищує менше. Зарахування можливе при наявності таких умов:

1) зустрічність вимог. Це означає, що сторони одночасно беруть участь у двох зобов´язаннях і при цьому кредитор за одним зобов´язанням є боржником в іншому зобов´язанні;

2) однорідність вимог (гроші, однорідні речі). При цьому слід мати на увазі, що сторони з метою проведення зарахування своєю угодою не можуть змінювати предмет вимог (наприклад, оцінити речі в грошах). Така штучна «однорідність» не має правового значення, і зарахування неможливе. Однорідність повинна виявлятися й у природі зобов´язань;

3) «дозрілість» вимог. Необхідно, щоб строк виконання зобов´язань або вже настав, або був визначений моментом запитання, або, щоб термін не був вказаний взагалі, тобто, виконання можна було вимагати в будь-який момент;

4) ясність вимог. Припускається, що між сторонами немає спору відносно характеру зобов´язання, його змісту, умов виконання і т.д. Якщо одна сторона звернулася із заявою про зарахування, а інша сторона зобов´язання протиставить цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку суперечка підлягає судовому розгляду і зарахування можливе лише за рішенням суду (господарського суду).

Спеціальне правило щодо зарахування при поступці вимог міститься в ст. 603 ЦК. Можливість заліку за заявою однієї зі сторін разом з тим означає неприпустимість заперечування зарахування за мотивом незгоди іншої сторони. Принципова схема зарахування зустрічних вимог припускає існування двох зобов´язань, що збігаються по складу сторін. Однак немає перешкод до одночасного заліку декількох зобов´язань кожної зі сторін, а також до заліку одночасно по зобов´язаннях трьох і більш учасників. Прикладом останнього може служити можливість пред´явлення до заліку вимог боржника до фактора, заснованих на його договорі з клієнтом (див. ст. 1085 ЦК та коментар до неї).

Статья 60.1 ТК РФ. Работа по совместительству

Ст 60.1 ТК РФ с комментариями и изменениями 2018 года.

Работник имеет право заключать трудовые договоры о выполнении в свободное от основной работы время другой регулярной оплачиваемой работы у того же работодателя (внутреннее совместительство) и (или) у другого работодателя (внешнее совместительство).

Особенности регулирования труда лиц, работающих по совместительству, определяются главой 44 настоящего Кодекса.

Не нашли ответа на свой вопрос? Узнайте, как решить именно Вашу проблему — позвоните прямо сейчас:

8 (800) 551-20-23 — Это быстро и бесплатно !

Комментарий к статье 601 ТК РФ:

Часть 1 ст 60.1 ТК РФ закрепляет право работника, состоящего уже в трудовых отношениях с работодателем, заключать другие трудовые договоры для выполнения работы в свободное от основной работы время.

Выполнение работником другой регулярной оплачиваемой работы на условиях трудового договора в свободное от основной работы время именуется совместительством (см. коммент. к ст. 282). Работа, выполняемая в свободное от основной работы время на основании трудового договора, заключенного с тем же работодателем, с которым работник состоит уже в трудовых отношениях, является внутренним совместительством, а с другим работодателем — внешним совместительством.

Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні

Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 24, ст.162)

Цей Закон визначає засади державної підтримки книговидавничої справи в Україні і спрямований на подолання кризи у вітчизняному книговиданні та створення сприятливих умов для його розвитку.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів і понять

У цьому Законі наведені нижче терміни і поняття відповідно до державних стандартів вживаються у такому значенні:

книжкове видання — видання, особливістю матеріальної структури якого є скріплення аркушів у корінці з обкладинкою чи оправою. Книжкове видання може бути текстовим, образотворчим, нотним, картографічним;

книжкова продукція — сукупність книжкових видань, випущених видавцем (видавцями) або призначених до випуску.

Інші поняття і терміни вживаються в цьому Законі у значеннях, визначених законодавством України.

Стаття 2. Книговидавнича справа

Книговидавнича справа як складова частина видавничої справи — сфера суспільних відносин, що поєднує в собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, які займаються створенням, виготовленням і розповсюдженням книжкової продукції.

Складовими частинами книговидавничої справи є видавнича діяльність, виготовлення та розповсюдження видавничої продукції, визначені Законом України «Про видавничу справу» в частині, що стосується книжкових видань.

Стаття 3. Мета державної підтримки книговидавничої справи

Метою державної підтримки книговидавничої справи в Україні є:

визнання духовної функції книги в суспільстві;

задоволення духовних, освітніх і культурних потреб Українського народу за допомогою книг;

забезпечення державних інтересів щодо захисту національного інформаційного простору;

сприяння збільшенню випуску книжкової продукції в Україні, зниженню її собівартості та підвищенню конкурентоспроможності як на вітчизняному книжковому ринку, так і за межами України;

оновлення і переоснащення видавничо-поліграфічної бази суб’єктів видавничої справи та створення сприятливих умов їх розвитку.

Стаття 4. Сфера дії Закону

Дія цього Закону поширюється на суб’єктів видавничої справи, які провадять свою діяльність відповідно до Закону України «Про видавничу справу».

Стаття 5. Державна політика у книговидавничій справі

Державна політика у книговидавничій справі ґрунтується на визнанні духовної, науково-освітньої і культурно-творчої функції книги в суспільстві та на принципах дотримання свободи у книговидавничій справі, протидії її монополізації, зміцнення матеріально-технічних, організаційних, правових і наукових засад книговидавничої справи, гарантії соціального і правового захисту її працівників.

Державна політика у книговидавничій справі спрямовується на підтримку розвитку національного книговидання, задоволення духовних, освітніх і культурних потреб Українського народу за допомогою книг.

Державна політика у книговидавничій справі відповідно до поставленої мети здійснюється шляхом податкового, митного, валютного та інших видів регулювання, а також шляхом державного замовлення на видання книжкової продукції.

Після виконання державного замовлення виконавець має право на виготовлення за власні кошти на умовах, визначених авторським договором, додаткового тиражу видання, випущеного за державним замовленням, для наповнення книжкового ринку та задоволення виробничих потреб.

Стаття 6. Законодавство у сфері книговидавничої справи

Стаття 7. Український інститут книги

Український інститут книги є державною установою, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв (далі — орган управління), і здійснює свою діяльність відповідно до статуту, який затверджується органом управління.

Статут Українського інституту книги розробляється за участю громадських організацій у сфері культури, книговидавців та книгорозповсюджувачів.

Метою діяльності Українського інституту книги є:

підтримка книговидавничої справи;

стимулювання перекладацької діяльності;

популяризація української літератури у світі.

Український інститут книги здійснює діяльність на засадах професійності, прозорості, підзвітності.

Виконавчим органом Українського інституту книги є директор, який призначається органом управління за результатами конкурсного добору.

В Українському інституті книги діє наглядова рада — спеціальний орган, що здійснює нагляд за діяльністю Українського інституту книги, його посадових осіб та діє в межах повноважень, передбачених законом і Статутом Українського інституту книги.

Український інститут книги має відокремлене майно, що є об’єктом права державної власності та перебуває в його оперативному управлінні. Український інститут книги може розміщувати на поточних рахунках у банках державного сектору власні кошти, отримані як плата за послуги, що надаються ним згідно з основною діяльністю, а також благодійні внески та гранти.

Український інститут книги має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, веде облік і звітність відповідно до законодавства.

Стаття 8. Участь Українського інституту книги в реалізації програм державної підтримки книговидавничої справи

Предметом діяльності Українського інституту книги є створення організаційних, адміністративних та культурологічних умов для перетворення вітчизняної видавничої справи на культурну індустрію європейського зразка, формування єдиного книжкового ринку в країні, забезпечення за допомогою вітчизняної книги вільного доступу громадян України до всіх сфер сучасних знань, відродження культури читання.

Український інститут книги на підставі делегованих повноважень здійснює такі функції:

створення і реалізація проектів та програм популяризації української літератури в Україні та за кордоном;

фінансування перекладів української літератури іншими мовами та іноземної літератури українською мовою;

реалізація національно-культурних державних цільових програм, пов’язаних з популяризацією української книговидавничої продукції в Україні та за кордоном, підтримкою книговидавничої справи, бібліотек і бібліотечної справи, популяризацією читання, створенням перекладів тощо;

організація та проведення конкурсів для визначення літературних творів, що отримують фінансування для їх видання за бюджетними програмами випуску книжкової продукції;

реалізація бюджетної програми «Випуск книжкової продукції за програмою «Українська книга» та інших бюджетних програм у сфері книговидання;

фінансування видання українських книг на умовах часткової участі держави та розподілу грошових зобов’язань з приватними замовниками видавничої продукції;

координація та організація національних і міжнародних заходів, виставок, ярмарків, семінарів, конференцій тощо;

реалізація програм резиденцій для митців;

ініціювання науково-дослідних проектів, здійснення моніторингу та експертизи, спрямованих на прогнозування напрямів розвитку книговидавничої сфери;

підтримка українських та іноземних видавництв, що видають книги українською мовою (консультації стосовно дотримання законодавства, допомога в одержанні необхідних ліцензій, інформування про наявні програми фінансування та іншої підтримки їхньої діяльності);

виконання окремих заходів програми діяльності центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, з розвитку культури (далі — Програма діяльності з розвитку культури), виконання яких доручено органом управління;

координація діяльності суб’єктів видавничої справи, сприяння налагодженню ефективних комунікаційних зв’язків між видавцями вітчизняної книги та читачами;

розроблення заходів з популяризації вітчизняної книговидавничої продукції, співпраця із засобами масової інформації в питаннях популяризації читання, української книги, вітчизняної видавничої продукції;

здійснення заходів, спрямованих на розвиток мереж розповсюдження вітчизняної видавничої продукції та перетворення книгарень на центри популяризації вітчизняної видавничої продукції та читання;

створення і підтримка електронних ресурсів для популяризації української літератури;

виконання інших завдань, покладених на Український інститут книги законами, актами Кабінету Міністрів України, Президента України та органу управління.

Стаття 9. Директор Українського інституту книги

Керівництво Українським інститутом книги здійснює директор, який призначається на посаду та звільняється з посади рішенням органу управління за результатами публічного та відкритого конкурсного добору.

Директором Українського інституту книги може бути особа, яка має вищу освіту та стаж роботи на керівних посадах не менше трьох років.

Директор працює за трудовим контрактом, що укладається строком на п’ять років.

Директор призначається органом управління з кандидатів, відібраних за результатами проведеного конкурсу та запропонованих конкурсною комісією.

Проведення конкурсу на посаду директора Українського інституту книги здійснює конкурсна комісія, що складається з дев’яти осіб. До її складу входять три особи, призначені органом управління, та шість осіб, запропонованих громадськими об’єднаннями, господарськими об’єднаннями, статутні документи яких передбачають діяльність у сфері культури та книговидавничій справі, членами яких є авторитетні особистості, а їхня діяльність є активною (упродовж останніх трьох років організовують періодично, не рідше декількох разів на рік, громадські заходи щодо існуючих проблем відповідної сфери, ініціюють публічні обговорення актуальних питань, публічні дискусії у професійній сфері тощо). Організаційне забезпечення діяльності конкурсної комісії здійснює апарат органу управління.

Член конкурсної комісії не може бути державним службовцем, крім членів, призначених органом управління.

Про початок конкурсу на посаду директора Українського інституту книги повідомляється на офіційному веб-сайті органу управління не пізніш як за 45 днів до дати проведення конкурсу.

Особа, яка бажає стати директором Українського інституту книги, подає до апарату органу управління відповідну заяву. До заяви додаються автобіографія, мотиваційний лист, в якому викладаються мотиви до зайняття посади директора Українського інституту книги, програма діяльності кандидата на посаді директора, копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, копія трудової книжки, копія диплома про вищу освіту (з додатками), здобуту в Україні, та/або копії документів про вищу юридичну освіту, здобуту за кордоном, разом з копіями документів, що підтверджують їх визнання в Україні, а також копії документів про науковий ступінь, вчене звання (за наявності); письмова згода на обробку персональних даних та оприлюднення копій документів, визначених цією статтею. Заявник може подати будь-які інші документи, що, на його думку, дозволять конкурсній комісії більш повно розглянути питання обрання його кандидатури до складу наглядової ради.

Копії заяв кандидатів, їхні автобіографії та зміст мотиваційних листів розміщуються на офіційному веб-сайті органу управління.

За результатами розгляду кандидатур конкурсна комісія приймає рішення про оголошення декількох кандидатур, які за результатами конкурсного добору можуть бути призначені на посаду директора Українського інституту книги. Рішення конкурсної комісії має бути вмотивованим, із зазначенням причин, з яких були обрані певні кандидати.

Орган управління зобов’язаний опублікувати рішення конкурсної комісії на своєму офіційному веб-сайті не пізніше наступного дня після його прийняття.

З визначених конкурсною комісією кандидатів орган управління обирає одного, який призначається на посаду директора Українського інституту книги, про що приймається відповідне рішення.

Особа вважається призначеною на посаду директора Українського інституту книги з дня укладення з нею контракту.

Директор може бути звільнений з посади достроково з підстав, передбачених трудовим законодавством, за наявності рішення наглядової ради про погодження такого звільнення.

Стаття 10. Наглядова рада Українського інституту книги

Наглядова рада є спеціальним наглядовим органом, що діє при Українському інституті книги на постійній основі з метою забезпечення в його діяльності балансу інтересів держави, суспільства та суб’єктів діяльності у сфері культури, дотримання принципів законності, незалежності, об’єктивності, відкритості, прозорості, доступності для громадськості.

Повноваження наглядової ради визначаються цим Законом та Статутом Українського інституту книги.

Наглядова рада складається із семи членів, які обираються органом управління в порядку, визначеному цим Законом та Статутом Українського інституту книги. Член наглядової ради призначається строком на п’ять років. Одна і та сама особа не може бути призначеною членом наглядової ради на два строки поспіль. Член наглядової ради не зараховується до штату Українського інституту книги та провадить свою діяльність на безоплатній основі.

До складу наглядової ради обирають і призначають авторитетних спеціалістів гуманітарної сфери — авторів популярних літературних творів, літературних критиків, інших діячів культури, які мають високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет.

Членами наглядової ради не можуть бути державні службовці.

Порядок формування складу наглядової ради та відкликання окремих її членів визначається Статутом Українського інституту книги.

До повноважень наглядової ради належить:

складеного в установленому порядку фінансового поквартального плану Українського інституту книги та звіту про його виконання;

рішення директора щодо укладення договорів (контрактів) на суму, що перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати;

рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб Українського інституту книги;

основних напрямів діяльності Українського інституту книги;

річного фінансового звіту Українського інституту книги;

квартальних планів роботи Українського інституту книги;

здійснення контролю за:

виконанням директором Українського інституту книги функціональних обов’язків, визначених Статутом Українського інституту книги та укладеним в установленому порядку контрактом;

провадженням фінансово-господарської діяльності Українського інституту книги;

розгляд інших питань щодо діяльності Українського інституту книги та виконання інших функцій відповідно до законодавства.

Копії заяв про обрання членами наглядової ради, автобіографії та зміст мотиваційних листів, у яких кандидати викладають мотиви до обрання членами наглядової ради, розміщуються на офіційному веб-сайті органу управління.

Склад наглядової ради Українського інституту книги, обраної в передбаченому цим Законом порядку, затверджується рішенням органу управління.

Стаття 11. Фінансування Українського інституту книги

Український інститут книги фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, у тому числі коштів спеціальних фондів Державного бюджету України, розпорядником яких є орган управління, а також коштів, отриманих від управління майном, переданим Українському інституту книги на праві оперативного управління, надходжень від управління правами інтелектуальної власності, надходжень від співробітництва з міжнародними організаціями і установами, грантів, пожертв, дарунків та з інших джерел, передбачених законом, а також доходів, отриманих від управління вільними коштами Українського інституту книги.

Кошти, отримані Українським інститутом книги з передбачених частиною першої цієї статті джерел, використовуються виключно для фінансування реалізації завдань та функцій, передбачених цим Законом та Статутом Українського інституту книги.

Український інститут книги розпоряджається коштами, отриманими з джерел, передбачених цією статтею, відповідно до законодавства.

Розділ II
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім пункту 3 розділу II «Прикінцеві положення», який набирає чинності з 1 січня 2004 року.

2. До приведення законів України та інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

4. Кабінету Міністрів України у двомісячний термін з дня набрання чинності цим Законом:

розробити і привести у відповідність із цим Законом свої нормативно-правові акти;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.